Блоги → Перегляд

«Парад 9 мая: парад побежденных»

Неділя, 17:08, 15.05.22

Рейтинг
11 0
Переглядів
608

0
0
У цій статті згадуються

 

«Парад 9 мая: парад побежденных»

9 травня 2022 року в Москві провели так званий «парад перемоги», який багато хто назвав – останнім для Путіна. В порівнянні з минулими роками даний парад не був таким помпезним як попередні. А виглядав якось «по-нищебродськи». Кремль обійшовся навіть без авіації, посилаючись на погоду. Хоча остання насправді дозволяла провести парад авіації. Також обійшлися і без явних лідерів союзних держав, як наприклад Білорусь. Самопроголошений президент Білорусі – Олександр Лукашенко, навіть собі не велів приїхати на парад свого сабутильника, тобто союзника. Багато хто прогнозував, що 9 травня 2022 року Путін офіційно оголосить війну Україні, а також загальну мобілізацію в РФ, але цього не сталося. Виступ Путін розпочав із короткого привітання ветеранів, а потім швидко перейшов до виправдання вторгнення в Україну. Для прикладу уривки його промови: «Минулого року росія пропонувала укласти угоди, але все марно. Країни НАТО не захотіли почути нас. А це означає, що насправді вони мали зовсім інші плани. У відкриту йшла підготовка до чергової каральної операції на Донбасі, до вторгнення на наші історичні землі, включаючи Крим. У Києві заявляли про можливе придбання ядерної зброї. Блок НАТО розпочав активне військове освоєння прилеглих до нас територій» - зазначав лисий дегенерат із «Маскви». Також він ніс чергову ахінею - «Все говорило про те, що зіткнення з неонацистами, бандерівцями, на яких США роблять ставку, буде неминучим. Ми бачили, як розгортається військова інфраструктура. Росія дала попереджувальну відсіч агресії. Це було вимушене, своєчасне та єдине правильне рішення. Рішення суверенної, сильної, самостійної країни». Великий «пу» теж не забув про так звану історичну та патріотичну мораль: «Ми ніколи не відмовимося від любові до Батьківщини та інших цінностей, які на Заході, здається, вирішили скасувати». А повномасштабну війну в Україні звів до «локальної»: «Сьогодні ополченці Донбасу разом із армією росії борються на своїй землі, де на смерть стояли герої Великої Вітчизняної Війни». Загибель кожного російського солдата та офіцера - непоправне горе для всіх нас».

Щоб там путін не говорив, але його так званий «парад перемоги» є парадом побежденных! І цьому є історичне пояснення. Перший парад так званої «перемоги» відбувся в Москві 24 червня 1945 року. Парад приймав Маршал Радянського Союзу Г. К. Жуков. Командував парадом Маршал Радянського Союзу К. К. Рокоссовський. Жуков і Рокоссовський проїхали по Красній площі на конях. Йосип Сталін спостерігав за парадом з трибуни Мавзолея Леніна. На трибуні також були присутні: В. Молотов, М. Калінін, К. Ворошилов, С. Будьонний і інші члени Політбюро ЦК КПРС. Всупереч поширеній помилці, Прапора Перемоги під час Параду Перемоги на Красній площі не було. У Параді Перемоги 1945 року брали участь 67 військових частин, що представляли 10 фронтів Червоної Армії. Загальна чисельність парадних розрахунків склала близько 40 тисяч особового складу. Також день - 9 травня, почали вважати як державне свято СРСР, а пізніше в деяких країнах, що були окуповані колишнім СРСР. У СРСР відзначалось щорічно 9 травня з формулюванням: «на згадку про переможне завершення «Великої вітчизняної війни радянського народу проти німецько-фашистських загарбників». 8 травня 1945 року, після підписання Акту про капітуляцію у Реймсі, М. Калініним був підписаний Указ Президії Верховної ради СРСР, що оголошував 9 травня «Святом Перемоги» (кацапською – «Праздником Победы») та неробочим днем. Відповідні декрети видали також уряди інших комуністичних країн Східної Європи. Дата була пов'язана з прийняттям капітуляції Німеччини у війні в радянській зоні окупації в передмісті Берліна Карлсхорсті за московським часом (текст капітуляції повністю повторював суть Акту капітуляції підписаного в Реймсі – 7 травня). Хоча насправді Третій Рейх офіційно капітулював у французькому Реймсі (там був підписаний Акт капітуляції) вночі на 7 травня 1945 року, про капітуляцію в країнах Західної Європи оголосили вдень 8 травня, а вночі на 9 травня по радіо в СРСР сповістили про капітуляцію. Про це я писав 2 роки тому у статті під назвою: «Чому 7 травня з підписаним Актом капітуляції не стало днем закінчення Другої Світової у Європі» (посилання на статтю - https://politiko.ua/blogpost155145 ).

Проте в 1948 році, враховуючи наслідки війни, зокрема наявність на той момент величезної кількості інвалідів, свято було скасоване. Ще наприкінці 1947 року Сталін взявся за ідею скасування «дня перемоги». З огляду на перемогу у війні весь народ, особливо фронтовики, очікували на пом'якшення сталінського режиму, чого Сталін робити не збирався. На думку одного з істориків Другої світової війни, а саме Віктора Суворова, Сталін перемогу у цій війні і за перемогу не вважав, а навіть навпаки — підсумки війни оцінював як поразку, оскільки свого часу розраховував і готувався захопити не лише Центральну та Південну (Балкани), а й всю Європу. Відновлене було, аж в 1965 році зі статусом державного свята й неробочого дня. Це сталося коли у Радянському Союзі (і, відповідно, на теренах Української РСР) «день перемоги» був оголошений неробочим днем Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 квітня 1965 року як «Свято Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.». Від того часу, все у цей день супроводжувалося урочистостями: військовими парадами радянської армії та демонстрацією на «Красній площі» в Москві. Також це свято відзначалося у деяких країнах Варшавського договору.

Від 1991 року, після розвалу СРСР, «день перемоги» відзначається на державному рівні в низці пострадянських країн — Росії, Білорусі, Казахстані. У 1991 році до статті 73 Кодексу законів про працю Української РСР були внесені зміни і в переліку святкових днів - 9 травня було зазначено як «День Перемоги». В Україні на День Перемоги традиційно організовувалися паради, в яких брали участь військові та ветерани. До параду залучалася військова техніка, але частіше проводили без неї. Так, в Києві за роки незалежності військова техніка вперше була представлена на параді тільки в 2010 році (коли президентом був Янукович). Крім парадів у цей день вшановували пам'ять загиблих. До військових меморіалів традиційно покладали квіти. У церквах влаштовували панахиди. Багато людей в Україні святкували цей день без участі у масових акціях (зазвичай за пляшкою горілки). Так, за соцопитуванням 2013 року, 75 відсотків українців заявляли про те, що планують відзначати «день перемоги». Проте, за оцінками МВС 2012 року очікувалось, що в масових святкових заходах візьмуть участь 2 мільйони людей. Менше підтримки свято мало на заході країни, переважно в трьох галицьких областях (Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська). Так, у Львові перший парад за часи незалежності провели у 2010 році (місцеві кацапи), а раніше він не проводився. Неподалік пройшов альтернативний мітинг, учасники якого наполягали на тому, що цього дня необхідно поминати і молитися за померлих у Другій світовій війні, а не святкувати (українські націоналісти). Тому в роки президенства Януковича сутички між учасниками обох заходів ставали традицією. Також на Західній Україні популярною була думка про те, що святкування на честь завершення Другої Світової у Європі повинно відбуватися 8 травня.

Також багато суперечок отримала спроба зобов'язати на державному рівні використовувати як символ свята червоний комуністичний прапор СРСР. У 2011 році (при президенстві Януковича) був прийнятий «Законопроект № 8157», який зобов'язував всі державні органи та органи місцевого самоврядування здійснювати «офіційний підйом у День Перемоги копій Прапора Перемоги на будинках (щоглах, флагштоках) поряд з Державним прапором України». Законопроект був визнаний неконституційним та не вступив у дію, проте в 2011 його прихильники розпочали акцію по поширенню використання червоного прапора. Це покликало суперечки в суспільстві. Особливо погано до використання червоного стягу ставилися на заході України. Проте це не завадило створенню там провокації 9 травня 2011 року. Коли до Львова приїхали представники проросійських українофобських організацій, що розгорнули прапор на Марсовому полі. Такі дії викликали найгострішу реакцію у Львові та Івано-Франківську, де відзначення «дня перемоги» супроводжувалися зіткненнями між прихильниками використання червоного прапора в Україні як символіки «свята перемоги» з одного боку та представниками ВО «Свобода» й місцевих жителів з іншого.

До 2014 року серед символів «дня перемоги» використовувалася також георгіївська стрічка. Однак в 2014 році вона стала символом російської агресії щодо України, тому її було вирішено змінити на червоний мак. Дизайн символу розробив харківський дизайнер Сергій Мішакін. У 2014 році - 9 травня припало на третій місяць російської окупації Криму та перший місяць тривання Антитерористичної операції на Сході України (АТО), що спонукало місцеву владу більшості міст відмовитись від урочистих заходів через ймовірність провокацій. Зокрема святкові паради були скасовані у Києві, Харкові та Одесі, молебні замість парадів відбулися у Луцьку та Рівному, тоді як у Львові усі офіційні заходи відбулися днем раніше - 8 травня. Натомість урочистий парад мав місце в окупованому росіянами Севастополі за особистої участі путіна. Починаючи з 2015 року, 8 травня в Україні щорічно відзначається як «День пам'яті та примирення». З 2016 року замість «дня перемоги» - 9 травня відзначається як «День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні». 9 квітня 2015 року депутати також проголосували за законопроекти, якими зокрема прибрали термін «Велика вітчизняна війна» з українського законодавства та історіографії. Також заборонили пропаганду комунізму та нацизму. Так званий «день перемоги» також не відзначається у країнах Балтії — Латвії, Естонії, та Литві, які раніше теж були у складі СРСР.

P.S.

В росії «день перемоги» святкується регулярно, ще починаючи з 1965 року, коли в СРСР відновили це свято. Особливе значення воно отримало з приходом до влади путіна у 2000-му році. Путін використовував цей день і парад, не як день памяті про участь росії у Другій Світовій, а як можливість показати Заходу свою так звану «міцну та непереможну» армію та своє «смертоносне» озброєння. Ніяким днем чи парадом перемоги це дійство на червоній площі не є. Вистачає задатися питанням – а хто переміг Вермахт на Східному фронті Другої Світової за рахунок американського «ленд-лізу»? Переміг Радянський Союз, якого нині не існує, перемогла Червона армія, якої теж не існує! За що вони воювали? За комунізм! Яким нині в росії навіть і не пахне. Теперішня росія це країна «дикого капіталізму», беззаконня, де при владі олігархи, більшість з яких має бандитське минуле 90-х років минулого століття. І вони, як і їхній «вожак» - путін, не будують в країні навіть елементарного соціалізму. Путін який згадує так зване героїчне радянське минуле, і як добре жилося при комунізмі в СРСР, сам нині має безліч маєтків, елітних авто, прикрас, годинників вартістю як вся Іркутська область. Який має безліч коханок, або просто «гарем ескортниць». О да! Це ще той зразковий прихильник всього радянсько-комуністичного минулого. Справжній «таваріщ»! І я ще раз повторюся, як би путін не хвалив радянський комунізм, але він не чухається стосовно того, щоб в росії нині побудувати соціалізм. Проте цей лисий дегенерат, який створивши «юнармію» на прикладі «Гітлерюгенда», наївно вірить, що зможе себе прирівняти до Адольфа Гітлера («Чому Путін не вартує навіть смердючих шкарпеток Гітлера» - https://politiko.ua/blogpost160460 ). Що він типу зможе повернути всі «ісконно рускі» землі, які колись належали Російській імперії. Історію якої він теж «боготворить».

І це його історичне збочення можна побачити кожного року – 9 травня, коли під час параду, який приуроченій перемозі країни, армії, режиму, яких уже не існує - на «красній площі» тісно переплітаються символи царської та комуністичної росії. Де знаходиться місце царському двоголовому орлу та радянському серпу та молоту, а над ними православні ікони, які знищували ті ж радянські комуністи. Це дегенератизм! Святкувати перемогу країни та армії яких уже не існує. Як і їхнього політичного режиму (комунізму). Але при тому не втомлюватися прославляти їх на ряду з їхнім політичним опонентом – царизмом – тими «клятими капіталістами», яких проклинав «таваріщ Лєнін і Сталін». Але головне те, що вони – кацапи – нащадки «побєдітєлєй», живуть гірше тих, хто їм програв. Німеччина нині є найбільш економічно розвинутою країною Європи та світу, коли расєя із своїми колосальними природними ресурсами, ще в багатьох своїх селах та містечках не провела світла, води, газу, не проклала доріг, та не дала Інтернету. Да! Це ще та «страна побєдітєлєй»! Армія якої, нині в бандеровців та українських неонацистів (як зазначав путін на параді) тирить вживані холодильники, телевізори, телефони, і її солдати навіть «не брезгуют» ношеною нижньою білизною! Наслідки кацапської історії другої половини 20-го та початку 21-го століття, і нинішньої російсько-української війни, показують, що теперішній парад перемоги в москві є насправді Парадом Побежденных – тих хто не втримав «страну дедов» (СРСР) від розвалу, і де комунізм рухнув під тиском західного лібералізму. І де ті «побєдітєлі»? Які все просрали, що могли та живуть гірше тих, кого вони типу «перемогли» (Німеччину).

Коментарі

mart mart 18:12
+1
можна дати подарунки ветеранам у них вдома і поговорити , ті що поважають це свято.

тоді гроші підуть прямо їм а не на вітер.

бандерівці теж можуть так зробити. місцеві націоналісти їм можуть щось подарувати.
vova stasyuk   18:27
+1

У отприсків "побєдітєлєй" - денег нет! І це прямо свідчить, що "день перемоги" і "парад перемоги" це насправді день і парад побежденных! Які просрали свою країну, армію та режим. Якщо нацизм, Вермахт і Рейх впали під наступом армій США,Британії, Франції та СРСР. То Радянський Союз впав без революції і війни. І нащадки тих "побєдітєлєй" живуть гірше, чим ті хто їм програв. Це парадокс! Але який підкреслює дегенератизм кацапів.
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі