Кожний з нас, російськоязичних, має свою історію самодерусифікації: від різкої українізації до поступового, тривалого дрейфу від важкої щелепи у бік людського мовлення.
Мені, як людині "раньшого врємєні", яка в школі була звільнена від мови, до 20 років не була навіть проїздом на Західній Україні і майже 40 років спілкувалась у тотальному оточенні російськоязичних в Донецьку та Севастополі, українську довелось опановувати навпомацки.
Українізуватись повільно почав ще до Незалежності. З 1986-88 рр. поставив собі за мету купляти книжки та переплачувати періодику виключно українською, що в ті часи було важко. Навіть "Голос України" в 1991-му приносили російською, не дивлячись, що індекси на язикє і мовою – різні. Довелось воювати за мову з поштою. І це в Донецьку!
І ще тоді (1991) українофоби казали мені: - А какая вам разніца! Ви ж знаєтє русскій! (вони правда не розуміли мого бажання! Чи не нагадує це вам сьогоднішні наративи Кремля-Зеленського?)
Доводилось пояснювати, чому я хочу, щоб мене навколо оточувала виключно українська, а русского не було взагалі!
Всі телефоні книги та щоденники 34 роки тому я перевів на українську, але без мовної практики це крапля в морі.
Найпростіше було перейти на писання текстів.
Спілкування українською з офіціозом та в громадських місцях розпочав з Євромайдану. Намагався продавлювати українську на Кримі, передусім в Севастополі.




Більш радикальні зміни почались із встановлення режиму малоросів в 2019-му. Внутрішні події якось самі напрошуються українською – і в голові, і на клавіатурі. Іноді я не можу згадати російські аналоги українським словам!
І лише про події за парєбріком пишу московітською, бо інформаційно воювати треба в т.ч. і на полі ворога.
І ось яким спостереженням хочу поділитись:
Найлегше українською спілкуватись з російськоязичними, вони не помічають помилок. З носіями української розмови завжди ускладнювались комплексом помилок, уповільненням вимови, наголосами. І в цьому плані на мене революційно подіяли слова донедавна російськоязичного киримли Ахтема Сеїтаблаєва:
- Якщо ти будеш боятись зробити помилку в українській і чекатимеш, допоки бездоганно вивчиш вимови та наголоси – ти ніколи не заговориш українською. Ти просто говори і все. А далі все піде, як по маслу і твої помилки в процесі практики будуть поступово зникати.
Так і є. Спілкуйтесь українською, друзі! Вичавлюйте з себе московство.

Коментарі

ЗаХар Хортич 18:15

+2

Східняки прийшли до українського націоналізму через малоросійство. Звичайно це виглядає не так патріотично як українство з молоком матері в уроженців заходу. Але на виправдання можу сказати що зате ми знаємо ворога з середини і нас набагато важче задурити казками про братство і спільні корені.