Блоги → Перегляд
Мітки Діалоги

УЧИТЕЛЬ І УЧЕНЬ. ДІАЛОГИ. КНИГА ІІ

Субота, 15:44, 16.10.21

Рейтинг
7 0
Переглядів
486

0
0

ДІАЛОГИ

270

УЧЕНЬ. Учителю, да благословить Вас Господь, яку цінність представляють людські знання?

УЧИТЕЛЬ.  Ми всі стоїмо між знанням і незнанням, стоїмо в таємничій напівтемряві, де істина змішується з брехнею, але, де саме вони зустрічаються – ніхто не знає. Ми бродимо серед мрій, наполовину сплячі, наполовину пробуджені, проживаючи усе своє життя, як у тумані. Це участь кожного з нас. Це доля будь-яких знань, будь-якої філософії, навіть науки, побудованих нашими органами відчуттів. Таким є і завжди буде цей величний і незбагненний для людського розуму світ. А отже, людські знання завжди були і будуть лише узагальненою ілюзією, прагненням довідатися, яким життя є насправді.

     Все, що ми називаємо розумом, духом, навіть, матерією, ми не можемо стверджувати впевнено, що вони існують, і водночас не можемо сказати, що їх не існує; не можемо підтвердити, що всі вони поєднані в одне, і не можемо заперечити, що вони роз’єднані. Це називається вічною грою світла і темряви. Ця гра різноманітна, незрозуміла, неясна, котра примушує речі здаватися фактами і водночас не фактами; яка завжди перебуває перед очима і примушує нас вірити, що ми не спимо і водночас спимо.

271

УЧЕНЬ. Учителю, да благословить Вас Господь, отже перші ідеї про Бога, які народилися на зорі людства, постійно видозмінюються?

УЧИТЕЛЬ. За винятком основних Десяти Заповідей, котрі як були, так і залишаються незмінними для блага всього людства, тому що являються своєрідним імунітетом від гріховних вчинків.

     У нинішній час набула розповсюдження ідея, котра сповідується майже усіма релігійними конфесіями (особливо християнськими) про істоту, котра вічно любить нас, вічно блаженна, ніколи не гнівається, всіх прощає і водночас керує цілим Всесвітом. Але ж це неможливо! Бог може бути милосердним до грішника лише до певної межі, і коли ця межа перетинається, Він стає грізним і невблаганним. Згадай Тараса Бульбу з відомої повісті Миколи Гоголя, і його слова, які він промовив до свого сина-зрадника Остапа: «Я тебе породив, я тебе і вб`ю!» І вбив, зарубавши шаблею. Всевишній Господь також є Творцем або Батьком усіх живих істот і чинить з ними по справедливості, на яку вони заслуговують. Навіть і тоді, коли вони самі не усвідомлюють власних помилок.

272

УЧЕНЬ. Учителю, да благословить Вас Господь, що означає вислів «церква відокремлена від держави, а держава – від церкви»?

УЧИТЕЛЬ. Його придумали демони-матеріалісти лише з однією метою: щоб їм ніхто не заважав робити свої брудні справи. Створивши безбожні держави, котрі лише формально вклоняються Всевишньому, вони позбавили людей свободи в релігійних справах. Справжню віру вони винищували вогнем і мечем, через що в європейських умах релігія згасла і виродилася.

     Лише тоді, коли люди повернуться до переконання, що позаду будь-якого розвитку – духовного, суспільного чи економічного, стоїть Єдиний Бог і що релігія повсякчасно повинна охоплювати не лише приватне життя, але й суспільство в цілому, почнеться дивовижне процвітання і розвиток усього людства. Лише таке переконання є вищою релігією у повному розумінні цього слова.

273

УЧЕНЬ. Учителю, да благословить Вас Господь, що таке «суспільний устрій»?

УЧИТЕЛЬ. Зореславе, мій любий учню, уяви собі, що в суспільстві виявилося якесь зловживання. Відразу знайдеться компанія людей, яка почне переслідувати винуватця каральними мірами. Таких заповзятих «борців» можна знайти у будь-якій країні, котрі з часом перетворюються на корисливих фанатиків. При цьому слід розуміти, що кожен фанатик, який починає з чимось боротися, завжди знаходить послідовників, бо щось ламати дуже легко. Навіть божевільний може розбити що завгодно, але йому дуже важко щось створити.

     Такі організації, котрі тепер називають себе опозиційними, існують у кожному суспільстві в тій чи іншій формі. Це можуть бути соціалісти, реваншисти, націоналісти, навіть клуб коміків, які думають, що зможуть виправити недоліки цього світу  однією критикою існуючого порядку. Але вони хоч і приносять певну користь, та завжди завдають значно більше шкоди, тому що так швидко, як їм хочеться, нічого не робиться. Дуже важко і некомфортно живеться в суспільствах, де до влади приходять подібні люди. Світовий соціальний устрій створювався не за один день, а тому здійснити корисні зміни, означає поступово усунути причини, котрі породжують те чи інше зловживання, і не ламати все без розбору лише тому, що комусь не терпиться і дуже хочеться.

     Припустимо, що існує якесь зло, котре одним криком, лайкою та запереченнями не здолаєш. Щоб його викорінити, зусилля суспільства слід спрямувати на джерело, корінь зла і, перш за все, відшукати його причину, тоді наслідки зникнуть самі собою. Ні нагнітання істерії, ні безсилі стенання, ні до чого не призведуть, хіба що до безглуздих бунтів чи карикатурної диктатури, котрі можуть дати тимчасове полегшення, але не викорінення причини, кореня зла.

274

УЧЕНЬ. А що таке соціалізм?

УЧИТЕЛЬ. Усі великі вчителі світу заявляли, що вони прийшли не руйнувати. Довго цього не розуміли, думаючи, що ті не наважувалися говорити і робити те, що вважали правильним. Але це далеко не так, бо фанатики-атеїсти погано розуміють нескінченну силу любові, яка була в серцях цих великих мудреців. Вони дивилися на всіх людей, як на своїх дітей, були справжніми батьками, справжніми напівбогами, сповненими безмежної симпатії та терпіння до кожного, і дійсно готові були терпіти і зносити образи.

     Вони знали, скільки часу потрібно рости суспільству, і терпляче, повільно та впевнено йшли вперед, застосовуючи свої духовні ліки, не переслідуючи і не лякаючи без потреби людей, але обережно й логічно, крок за кроком, ведучи їх за собою. Такими були всі пророки і великі вчителі людства. Вони добре знали, що старі ідеї про Бога не в усьому узгоджувалися з моральними ідеалами тодішньої сучасності (наприклад, жертвоприношення людей і тварин) та прекрасно розуміли, що ідеї, котрі насаджували буддисти-матеріалісти та інші атеїсти, містили в собі лише частину істини, а точніше – її зародок. І знали, що ті, хто прагне розірвати нитку природної послідовності, циклічності розвитку (нинішні комуністи і соціалісти), думають будувати нове суспільство на повітрі, на тотальному злі, і що їх обов’язково спіткає невдача.

     Ми не створюємо на Землі нічого нового, лише змінюємо одні форми на інші. А це свідчить про те, що ми повинні дуже обережно і терпляче спрямовувати енергію людей на істинний розвиток суспільства, не руйнуючи, не знищуючи, а лише доповнюючи існуюче. Соціалізм або соціальне суспільство, яке покликане піклуватися про благополуччя своїх громадян, не може, заперечуючи основну складову – існування Творця і Володаря Всесвіту, привести до чогось хорошого.

275

УЧЕНЬ. Учителю, да благословить Вас Господь, чи існує якась мета людського існування?

УЧИТЕЛЬ. Скажу так: у переважній більшості наші душі приходять не за власним бажанням, а примусово посилаються сюди. Одні з більш сприятливим минулим багажем, а інші немов у чорному тумані.

     Кожен  з нас перебуває на Землі, як на полі битви, приходячи сюди з плачем, щоб завоювати собі «місце під сонцем» та прокласти шлях через безкінечний простір або в краще, або в гірше майбутнє. І так, крок за кроком ми просуваємося вперед або відступаємо назад, доки не прийде смерть і не забере нас з цього поля. І ніхто не знає – переможцями чи переможеними. Здається, що відповіді не існує, і що життя на цій Землі не має жодного сенсу… У зв`язку з цим виникає логічне запитання: невже наше існування повна нісенітниця, якась ілюзія, якесь безглуздя?

     Одні кажуть: «Так, усе це правда, але краще не думайте про це. Косіть сіно, вирощуйте дітей, поки світить сонце. Користуйтеся тими небагатьма задоволеннями, які доступні вам, робіть, що можете, не звертайте уваги на негативні сторони і дивіться з надією лише на позитивні». У цьому є доля правди, але й велика небезпека. Правда у тому, що завдяки розумінню, у нас залишається спонукальна причина до діяльності. Надія на позитивний результат завжди служить в житті хорошим спонуканням. Але існує й небезпека, що в якийсь день людина припинить боротьбу, тому що це може статися з кожним, хто говорить: «Сприймайте світ, яким він є, сидіть тихо і не висовуйтеся та задовольняйтеся своєю повсякденною убогістю, а, отримуючи удари від життя, говоріть, що це не удари, а квіти. І, коли вас будуть тягнути, як раба, стверджуйте, що ви вільні. Повторюйте цю брехню і вдень, і вночі собі й іншим, бо це єдина можливість жити».

     Така «філософія» називається «житейською мудрістю», і ніколи її не було у світі більше, ніж тепер, тому що ніколи раніше удари долі не були настільки відчутними, ніколи суперництво не було настільки гострим і ніколи раніше люди не були настільки жорстокими по відношенню одне до одного. Саме тому серед більшості релігійних конфесій у вигляді ліків пропонується втіха. Тепер вона особливо наполегливо рекомендується такими організаціями, як «Свідки Ієгови», «Євангельські християни баптисти», "П`ятидесятники" та багатьма іншими християнськими церквами, хоча завжди залишається необґрунтованою.

     Так і з життям, ми можемо приховати його чиряки під золотим одягом, але настане день, коли цей одяг розхристається і всі побачать гній. Це правда, що всі ми – раби ілюзії, але й з ілюзії має існувати якийсь вихід, як правда і те, що кожна людина по-своєму нещасна, бо це істина, яка була відома упродовж багатьох віків. Не існувало жодної душі в людському тілі, котра б час від часу не відчувала цього. Старі люди сприймають присутність нещастя сильніше, тому що в них накопився досвід усього життя, і їх вже не так легко обдурити ілюзією. Та все ж, навіть і вони, не дивлячись на гіркоту і страждання, перебувають в ній, не розуміючи, що життя і смерть дві сторони однієї медалі.

     Але серце старих краще відчуває Голос, який звучить у кожній душі: «Мої ілюзії, під впливом яких ви живете, божественні, вони випливають з індивідуальних якостей кожної людини і звільнитися від них дуже важко. Але тих, хто прийшов до Мене, Я зроблю здатними переплисти цю бурхливу річку життя…» (Бхагавад Гіта»; або «Прийдіть до Мене всі спрагнені і нужденні, і Я заспокою вас» (Біблія). Цей Голос чути, коли здається, що все втрачено, коли надія покидає, коли розрахунки на власні сили розбиті, коли все вислизає і життя стає нездоланною мукою. Саме тоді Його чути найкраще, і це називається життям. Таким чином, з однієї сторони, ми маємо сміливе, сповнене надії запрошення переконатися, що реальне життя, у його сучасному розумінні, - нісенітниця, ілюзія, і що з цієї ілюзії не має іншого виходу, як звернутися за допомогою до Всевишнього Господа.

     З іншої сторони, матеріалісти говорять нам: «Не ламайте собі голову над усілякими дурницями, на зразок релігії та метафізики, живіть тут, внизу. Цей світ, звичайно, поганий, але беріть від нього краще, що зможете». Говорячи без лінгвістичних прикрас, це означає: «Ведіть життя лицемірів, життя брехні та постійного обману і прикрашайте солодкою словесною павутиною його біди та страждання. Накладайте одну латку на іншу, поки деградація не досягне остаточної межі, коли все буде втрачено, а від самого життя залишиться лише старе лахміття». Саме таку «філософію» матеріалісти називають «практичним поглядом на життя».

     Звичайно ті, хто задовольняється лише матеріальною стороною речей, ніколи не приходять до релігії, до Бога. Релігія розпочинається зі страшного незадоволення нинішнім станом речей та власним життям, з напруженої ненависті до будь-якого лахміття у т.ч. і людського, з безмежної відрази до обману й брехні. Лише та людина може бути релігійною та зрозуміти справжній сенс життя, котра має мужність відверто сказати собі ті ж самі слова, які сказав великий Будда, сидячи під деревом Бо, коли йому також приходили практичні житейські ідеї. Не знаходячи виходу з матеріальної ілюзії, він відчув спокусу відмовитися від пошуку істини і повернутися назад у палац до попереднього життя обману, до називання речей фальшивими іменами, до обману себе й інших. Але він зумів перемогти матеріальну спокусу і сказав: «Краще смерть, ніж рослинне життя невігласа, в який би одяг він не був зодягнутий і який би титул не носив; краще померти на полі битви за вічні ідеали Всевишнього, ніж вести життя людини, яка, примирившись, отримала поразку». Ці слова – основа релігії. Коли людина приймає рішення, яке прийняв Будда, вона на вірному шляху до Бога. Таке рішення – перша спонукальна причина стати релігійною. Тому кожен, хто вважає себе достойним високого імені людини, повинен сказати собі: «Я хочу прорубати дорогу до пізнання істини через скелю, яка загороджує її, або втратити життя у пошуках її, тому що в житті, спрямованому виключно на матеріальні задоволення будь-яка надія пізнати істину з кожним днем все більше і більше зникає".

     Юність прекрасна тим, що оповита безліччю надій, але коли юнак стає досвідченим чоловіком, який знає, що всі наші надії, радості і насолоди рано чи пізно помруть, тоді як на тій стороні сяє привабливою посмішкою перемога над усім злом життя, і навіть над самою смертю, він починає думати. Лише ті люди, котрі насмілилися зробити спробу отримати перемогу над земними пристрастями та оволодіти істиною, тобто релігійними знаннями, на правильному шляху. «Не впадайте у відчай, - говориться у Ведах, - шлях дуже важкий. Йти по ньому, все одно що йти по гострому лезу бритви. Та все ж не впадайте у відчай. Прокиньтеся, встаньте і знайдіть ідеал, знайдіть мету!»

     Усі різноманітні прояви релігії, в якій би формі вони не з`являлися, мають одне основне підґрунтя – проповідь свободи від гріха, проповідь виходу з цього маленького і обмеженого світу у світ безмежний і кращий, котрий знаходиться за межами існуючої реальності. Жодна релігія ніколи не мала на меті примирити існуючий світ і релігію, бо між світом і релігією ніколи не існувало миру. Якщо світ базується на перемінних «ідеалах» багатьох людей, то релігія на одному споконвічному ідеалі, записаному в Десяти Заповідях. І цей вищий ідеал дано людству на віки, допоки існуватиме цей світ. А звідси  випливає основна мета людського життя – виконувати Божі Заповіді та морально удосконалюватися, щоб повернутися у кращий світ, де не існує ні страждань, ні смерті.  


ЗВЕРНЕННЯ

     Посилаю своє звернення до заможних і незаможних: до політиків і промисловців, державних службовців і депутатів, банкірів і підприємців, інженерів і юристів, лікарів і вчителів, військовослужбовців і правоохоронців, ремісників і селян – усіх благодійників, котрі забажають посприяти виданню наступних богоугодних книг: «Людина і Всесвіт», «Дорога до пекла і раю», «Учитель і учень. Діалоги», спрямованих на духовне просвітлення громадян та навернення до доброчинного, гармонійного і щасливого життя.

     Всевишній Господь віддячить кожному, хто щиро відгукнеться на цей заклик і не залишиться байдужим, бо він стане покликаним, а ім`я його буде навіки вписане до Вселенської Книги Пам`яті.

     Своє благодіяння ви можете перерахувати через будь-який термінал на картковий рахунок ПраватБанку № 5457 0822 2653 6055, довірена особа Куденко Олег Олександрович. Призначення платежу: поповнення картки за номером рахунку.

     Дії з терміналом Приват Банку:

     1. Натисніть Поповнити картку: введіть власний номер телефону і коли на ньому висвітлиться контрольний номер Приват Банку, введіть останні три цифри у вказані клітини на терміналі.

     2. Далі натисніть Поповнити картку за номером і введіть номер зазначеної вище картки - 5457 0822 2653 6055.

     3. Після цього введіть суму поповнення: 10, 20, 30, 50, 100, 200, 500 або 1000 грн. і т.д.

     4. Внесіть кошти в купюроприймач.

     5. Отримайте квитанцію.

Перерахувати кошти також можна через Приват 24 з комп’ютера чи мобільного телефону.

«Да не оскудіє рука дающого!» І да благословить вас Всевишній Господь! 

     Олег Духовний

Коментарі

Немає коментарів
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі