Блоги → Перегляд
Мітки АфганістанКабулНАТОСШАСполучені Штати АмерикиСполучені ШтатиСРСРРадянський СоюзСоюзСССРТалібанталібиДжозеф БайденДжо БайденБайденМіжнародні сили сприяння безпеціМССБISAFНаціональна армія АфганістануІсламська Республіка АфганістанДемократіядемократіяІсламМусульманствоЗахідІсламська держава Іраку та ЛевантуІДІЛВілаят ХорасанісламіститерориститероризмбойовикиКандагарДжелалабадАшраф ГаніАхтар МансурКундузГільмендСангінПентагонНангархарАфганська Національна АрміяАНАБарак ОбамаОбамаафганська арміяВелика БританіяБританіяПактіяТарінкотІсламський Емірат АфганістанШахінМазарі-ШаріфГазніДональд ТрампТрампДжеймс МеттісІсламська ДержаваАбдул Джабар КахраманОб'єднані Арабські ЕміратиОАЕВашингтонКатарАбдул Гані БарадарХібатулла Ахунзада Хафіз АхмадуллаДохаООНОрганізація Об'єднаних НаційІранБаграмБілий дімТахарІракОстін МіллерМарк ЕсперЄвропейський СоюзЄСЄвропаКитайКНРШахабуддін ДелаварВардакБагланТаджикистанПарванПакистанПанджшерТалуканДустумАтта Мухаммед НурУзбекистанРосіяМоскваШах МасудАмрулла СалехБазаракДаніяНорвегіяНімеччинаБундесверЕнтоні БлінкенБлінкенІспаніяГолландіяНідерландиІталіяКувейтсмертникибіженціБельгіяХорватіяФранціяАрмін ЛашетКріс БарріСаудівська АравіяШвеціяІндіяКанадаФінляндіяЛоуренс ЧемберсВ'єтнамСайгонПадіння СайгонаХамід КарзайЛеон ПанеттаАтака 11 вересня11 вересняАль-КаїдаМоджахедимоджахедиОсама бен Ладенбен ЛаденУсама бен ЛаденМіжнародний Валютний ФондМВФекономікаКонгрес СШАUSAIDУкраїнаВійна в Афганістаніісламські терористиРадянсько-афганська війнаЧервона арміяГромадянська війнаІсторія

«Афганістан 2021 року – кінець 20-річної війни та провал НАТО в боротьбі з терористами – 2» та «Чому Сполучені Штати Америки повторили долю СРСР 1989 року і Падіння Афганістану – перший та масштабний провал Байдена в міжнародній політиці»

Субота, 23:52, 18.09.21

Рейтинг
70 0
Переглядів
1051

0
0

 

«Афганістан 2021 року – кінець 20-річної війни та провал НАТО в боротьбі з терористами – 2»

та

«Чому Сполучені Штати Америки повторили долю СРСР 1989 року і Падіння Афганістану – перший та масштабний провал Байдена в міжнародній політиці»

В попередній своїй статті під назвою «Афганістан 2021 року – кінець 20-річної війни та провал НАТО в боротьбі з терористами», я описував причини зародження політичної кризи в Афганістані, яка спровокувала 20-річну війну в країні за участі ісламських екстремістів та сил НАТО. А в даній статті я продовжу розповідь про цю війну в Афганістані, але уже починаючи з 2015 року, коли «Міжнародні сили сприяння безпеці» (МССБ) під патронатом НАТО уже покинули країну передавши її Національній армії Афганістану та демократичному уряду Ісламської Республіки Афганістан. Афганістан після 13-річного військового контролю силами МССБ (країни-учасниці НАТО) з 2001 по 2014 рік, безпосередньо опинився в руках місцевої демократичної влади, у яку МВФ вклав величезні кошти для того, аби вона вивела країну з економічної кризи та розвинула власну інфраструктуру. Також було вкладено величезні кошти в розвиток та в озброєння афганської армії, яка зобов’язувалася та гарантувала НАТО - утримувати під контролем всі отримані від сил МССБ провінції країни (які сили МССБ покинули наприкінці 2014 року). Проте в країні, ще залишилися невеликі військові спецпідрозділи сил НАТО, які займалися більш не допомогою у контролі над країною, а навчальною підготовкою місцевої афганської армії, щоб вона могла дати гідну відсіч партизанським силам Талібану, які знаходилися на півдні країни та в межах сусіднього Пакистану. Саме такий Афганістан постав після 2014 року та після присутності військ МССБ. І саме в такому стані Ісламська Республіка Афганістан остаточно впала під натиском відроджених сил Талібану у серпні 2021 року. Тому я в цій статті опишу головні причини падіння демократичного уряду і поразки сил НАТО в Афганістані і про загрозу тероризування та ісламізації Заходу після перемоги талібів.

2015 рік – новий формат війни

З 2015 року Талібан розпочав своє відродження через декілька факторів. По-перше, виведення більшості іноземних сил з Афганістану зменшило ризик, при якому таліби могли зіткнулися з обстрілом та рейдом силами МССБ. По-друге, у червні 2014 року пакистанські збройні сили провели в племінній зоні Північного Вазиристану військову операцію «Зарб-е-Азб», яка примусила тисячі переважно узбецьких, арабських та пакистанських бойовиків, перейти до Афганістану і поповнити ряди талібів. По-третє, ситуація в цій країні відступила на другій план, через втрату інтересу з боку міжнародної спільноти та зосередженням її уваги на кризах в інших частинах світу, таких як Сирія, Ірак, Ємен, Україна (Донбас), Лівія, Нігерія та Сомалі. Афганським силам безпеки також бракувало певних можливостей та спроможностей протистояти Талібану, в першу чергу потужних повітряних сил та розвідки. Політичні міжусобиці в центральній владі в Кабулі та очевидна слабкість управління на різних рівнях також були успішно використані талібами. У травні 2015 року Росія закрила ключовий Північний транспортний коридор, який дозволив НАТО здійснювати військові поставки до Афганістану через її територію.

У середині січня 2015 року Ісламська держава Іраку та Леванту (ІДІЛ) заснували в Афганістані свою філію під назвою Вілаят Хорасан і почали вербувати бійців у свої ряди та вступати в сутички з талібами. Американські сили посилили рейдові дії на «бойовиків-ісламістів», виходячи за межі антитерористичних місій. Частково це пояснювалося поліпшенням відносин із США завдяки президентству Гані. 19 березня агентство «Рейтер» повідомило, що військові бази США в Кандагарі та Джелалабаді, ймовірно, залишаться відкритими до кінця 2015 року, оскільки Федеральний уряд Сполучених Штатів розглядав можливість уповільнення відведення своїх військ для надання допомоги новому уряду боротися з талібами. Такий поворот у політиці відображав підтримку США новим і більш готовим до співпраці президентом Афганістану Ашрафом Гані та бажання місцевих еліт уникнути краху власних сил безпеки, як-то сталося в Іраку відразу після виведення США своїх військ.

24 квітня 2015 року війська Талібану на чолі з муллою Ахтаром Мансуром несподівано атакували  адміністративний центр провінції Кундуз на півночі Афганістану. У травні усі авіаперельоти до Кундуза були припинені через жорстокі сутички між афганськими силами безпеки та талібами. У червні таліби посилили атаки на Кундуз, намагаючись захопити місто, після приблизно місячних боїв уряд відбив захоплені території. Наприкінці вересня сили талібів розпочали ще один наступ на Кундуз, захопивши кілька навколишніх сіл та увірвавшись до міста. По всьому місту точилися запеклі бої. Лише 14 жовтня 2015 року Кундуз був відбитий афганськими та американськими військами. У жовтні 2015 року сили талібів намагалися захопити Лашкаргах, столицю провінції Гільменд. Відповідно 215-й афганський корпус і сили спеціальних операцій розпочали контрнаступ проти талібів у листопаді. Талібський штурм був відбитий, але сили талібів закріпилися у передмісті міста. У грудні 2015 року наступ талібів у Гільменді відновився, бої тривали переважно в районі міста Сангін, яке 21 грудня таліби після жорстоких боїв здобули. Протягом 2015 року США запустили близько тисячі бомб та ракет на цілі в Афганістані.

У січні 2016 року уряд США направив Пентагону директиву, згідно з якою американські військові отримали правові повноваження для ведення бойових дій проти бойовиків, котрі пов'язані з ІДІЛ-КП (Ісламська Держава Ірак та провінція Левант — Хорасан), після того, як Державний департамент визнав ІДІЛ в Афганістані та Пакистані як іноземну терористичну організацію. На момент створення в січні 2015 року чисельність бійців ІДІЛ становила приблизно 60-70 осіб, але на початок 2016 року їхня кількість коливалася вже в межах від 1000 до 3000 бойовиків. Головним чином, поповнення відбувалося за рахунок афганських та пакистанських талібів, а зона ведення бойових дій обмежувалася провінцією Нангархар, та невеликими підрозділами в провінції Кунар. 14 лютого 2016 року війська АНА (Афганська Національна Армія) почали масштабний наступ на позиції ІДІЛ у провінції Нангархар. Бойові дії відбувалися за повітряної підтримки НАТО та США і точилися 21 день, доки за офіційною доповіддю міністерства оборони Афганістану, ворог не був розбитий, втративши щонайменше 200 бойовиків, і його рештки полишили територію країни.

12 квітня 2016 року Талібан оголосив про початок операції «Омарі», широкомасштабний наступ усього руху талібів на позиції урядових та міжнародних сил по всій країні. 14 квітня сотні талібів та інших повстанців намагалися штурмом здобути в черговий раз Кундуз, однак афганські сили відбили напад, нібито вбивши 40 та поранивши від 8 до 60 талібів, в той час як афганські сили зазнали втратами 4 вбитих та 6 поранених. За даними американських та афганських військових аналітиків, таліби зосереджували свою увагу переважно на регіонах у Гільменді, Кандагарі та провінції Урузган, хоча повстанці також завдали ударів в інших провінціях. І за оцінкою експертів таліби мають у регіоні до 25 000 бійців. 24 червня американська військова авіація розпочали завдавати свої перші удари по талібах після зміни політики США, коли президент США Барак Обама авторизував застосування бойової авіації у повітряній підтримці дій афганської армії. У липні 2016 року він також оголосив, що в Афганістані залишатиметься 8 400 військовослужбовців США, замість того, щоб скоротити чисельність особового складу до 5500 військовослужбовців до кінця цього року, як це планувалося раніше.

Велика Британія направила до Афганістану ще 50 додаткових військових, які посилили 450 британців, що перебували в країні. Британські війська мали покинути Афганістан цього року, але тоді їхня місія була продовжена до 2017 року. За повідомленням американського журналу «Тайм», станом на липень 2016 року щонайменше 20 % Афганістану перебували під контролем талібів. 23 липня 2016 року афганські та американські війська розпочали наступ з метою очищення від бойовиків провінції Нангархар, це був перший стратегічний наступ афганської армії за літо 2016 року. До кінця року також афганські війська провели наступ у районі Джані Кхел у провінції Пактія, та вели бої за Тарінкот та Кундуз.

У січні 2017 року повстанці несподіваною атакою намагалися захопити адміністративний районний центр місто Сангін. У результаті боїв загинуло понад 100 солдатів та поліцейських. Завдяки підкріпленню та підтримці з повітря афганським військам вдалося утримати населений пункт. Проте, бої продовжувалися ще понад два місяці, доки 23 березня 2017 року Талібан не опанував Сангін. 8 березня стався один з найкривавіших терактів в історії Афганістану, коли група бойовиків атакувала Кабульський військовий госпіталь. Наслідком терористичної атаки стала загибель понад 100 людей, ще більше 60 чоловіків дістали поранень. 13 квітня 2017 року американський літак MC-130 скинув найбільшу у світі неядерну бомбу GBU-43/B MOAB поблизу села Моманд в Ачінському районі провінції Нангахар на сході Афганістану. Удар завдавався з метою знищення тунельних комплексів, які використовували бойовики ІДІЛ. 15 квітня 2017 року офіційні афганські представники заявили про загибель 96 бойовиків, зокрема 4 командирів повстанців. 21 квітня року бойовики Ісламського Емірату Афганістан штурмували військову базу «Шахін» 209-го корпусу поблизу Мазарі-Шаріфа, знищивши в ході атаки понад 140 воїнів-афганців. 28 квітня року таліби оголосили про початок весняного наступу під назвою операція «Мансурі». Станом на 20 травня Талібан повністю контролював район Вагхаз у провінції Газні, одночасно штурмував райцентр Діх Як і підірвав комплекс губернатора в місті Газні. 22 травня в районі Шах-Валі-Кот, на півночі провінції Кандагар, талібам вдалося захопити велику військову базу, завдавши чисельних втрат афганській армії, за повідомленнями, загинуло 35 та було захоплено 4 солдата, а також 3 бронетранспортери.

21 серпня 2017 року президент США Дональд Трамп заявив про наміри розширити американську військову присутність в Афганістані, не надаючи подробиць про те, як і коли. Він не визначив жодних термінів, чисельності військ чи конкретних цілей, яких слід дотримуватися. Трамп зазначив лише те, що вихід із США зараз не є варіантом, оскільки це зіграє на руку терористам, а оприлюднення термінів та точних планів допоможе лише цим групам підготуватися. 23 серпня 2017 року Талібан після серії сутичок з афганськими силовими структурами захопив район Зана Кхан у провінції Газні. 19 вересня 2017 року до Афганістану на додаток до приблизно 11 000 військовослужбовців США, які вже проходили службу в Афганістані, прибуло ще 3 тисячі американських військових. 4 жовтня 2017 року Fox News повідомив, що міністр оборони Джеймс Меттіс схвалив зміну правил застосування зброї як частину нової стратегії в Афганістані, що виключала сувору вимогу стосовно того, що американські війська можуть вступати в бій із силами противника лише після відкриття ними вогню по американським військам.

2018 рік – початок переговорів США та Талібану про виведення військ НАТО і щодо здачі країни терористам

У січні 2018 року BBC повідомило, що таліби активні на 70 % території країни (під їхнім повним контролем перебуває 14 районів і вони проводять активні дії ще в 263 районах Афганістану) та, що Ісламська Держава активніше діє в країні ніж колись раніше. Врешті-решт адміністрація Президента Дональда Трампа та афганські вищі посадовці вирішили сісти за стіл переговорів з талібами. 15 лютого 2018 року видання «Нью-Йорк Таймс» повідомило про зростання нападів на цивільних афганських громадян, що навмисно здійснювалося талібами. На підставі детальної оцінки 16-річної війни в Афганістані, зробленої аналітиками ООН, було доведено, що лише за 2017 рік 10 453 цивільних були поранені або вбиті талібами навмисно. Дані ООН стали одним із найнадійніших показників стану війни на 2018 рік.

У липні таліби провели успішний наступ в Дарзабі в провінції Джаузджан та захопили цей округ після капітуляції формування ІДІЛ, що панували в цьому районі афганському уряду. У серпні 2018 року таліби розпочали серію наступальних дій, найбільшим став наступ у провінції Газні, в результаті якого таліби за кілька днів захопили Газні, шосте за величиною місто Афганістану, але врешті відступили. Таліби вбили декілька сотень афганських солдатів та поліцейських та захопили декілька урядових баз та районів. 17 жовтня 2018 року, за кілька днів до парламентських виборів, кандидат на виборах Абдул Джабар Кахраман був убитий під час атаки талібів. Талібан виступили із заявою, попередивши вчителів та студентів не брати участі у майбутніх виборах або використовувати школи як дільниці для голосування. 17 грудня 2018 року американські дипломати розпочали переговори з талібами в Об'єднаних Арабських Еміратах щодо можливого припинення війни. Таліби виставили умови щодо визначення термінів виведення усіх міжнародних збройних сил, що діють під керівництвом США в Афганістані перед початком будь-яких переговорів з урядом Кабула і потребували від Вашингтона не чинити опір щодо створення ісламістського уряду. Однак американські чиновники наполягали на тому, щоб утримувати деякі війська та хоча б пару баз у країні.

25 січня 2019 року президент Афганістану Ашраф Гані заявив, що понад 45 000 службовців афганських сил безпеки було вбито з моменту, коли він став президентом у 2014 році. Він також зазначив, що за той же період міжнародні сили втратили менше ніж 72 особи. Американський уряд у звіті за січень 2019 року підрахував, що 53,8 % районів Афганістану контролюються владою, 33,9 % перебувають у стадії бойових дій між урядовими військами та повстанцями і 12,3 % — під контролем Талібану та ІДІЛ. 25 лютого 2019 року в Катарі розпочалися мирні переговори між талібами та США, на яких був присутній співзасновник Талібану Абдул Гані Барадар. Спеціальний посланник США Халілзад Залмай повідомив, що цей раунд переговорів був «більш продуктивним, ніж це було в минулому», і що проект мирної угоди був узгоджений. Угода передбачала виведення американських та міжнародних військ з Афганістану, а Талібан не дозволятиме іншим джихадістам діяти всередині країни. Таліби також повідомили, що досягнуто прогресу в переговорах.

30 квітня урядові війська Афганістану провели операції із зачищення від ІДІС та талібів на сході провінції Нангархар, після того, як дві групи протягом тижня боролися за села в районі незаконного видобутку тальку. 28 липня офіс помічника президента Ашраф Гані - Амрулли Салеха піддався нападу терориста-смертника та кількох бойовиків. Щонайменше 20 людей загинули та 50 поранено, Салех також серед поранених. За станом на серпень 2019 року Талібан контролював більше території за весь час війни, починаючи з 2001 року. Видання «Вашингтон Пост» повідомило, що США були близькі до досягнення мирної угоди з талібами і мали план вивести 5000 військових. Однак цього ж місяця пізніше було підтверджено, що деякі лідери талібів, у тому числі Хібатулла Ахунзада Хафіз Ахмадулла та деякі інші його родичі були вбиті під час вибуху бомби в мечеті Хаїр Уль Мадара, що знаходилась у Кветті. У вересні США скасували переговори. 3 вересня 2019 року в країні почався новий віток ескалації протистояння. Таліби вчинили серію нападів по всій країні, із застосуванням терористів-смертників, загинули десятки людей, сотні дістали поранень. 27 жовтня 2019 року в результаті спільних афгано-американських військових операцій у Кандагарі та Фар'ябі загинули 80 бійців талібів. У грудні 2019 року відновилися мирні переговори, результатом яких стало часткове припинення вогню, яке розпочалося 22 лютого 2020 року.

29 лютого 2020 року в столиці Катару - Досі, США та таліби підписали умовну мирну угоду, яка передбачала обмін полоненими протягом десяти днів і мала призвести до виведення американських військ з Афганістану протягом 14 місяців. Однак уряд Афганістану не був учасником угоди, і на прес-конференції наступного дня президент Гані розкритикував угоду за її «підписання за закритими дверима». За його словами, уряд Афганістану «не брав на себе зобов'язання звільнити 5000 в'язнів» Талібану «і що така акція» не є повноваженнями Сполучених Штатів, але це «повноваження уряду Афганістану». Гані також заявив, що будь-який обмін полоненими «не може бути передумовою для переговорів», а, навпаки, повинен вестися переговори в рамках переговорів.

3 березня 2020 року Талібан відновив наступальні операції проти афганської армії та поліції, здійснивши напади в провінціях Кундуз та Гільменд. 6 березня бойовики ІДІЛ влаштували масову бійню в Кабулі, вбивши 32 людини та поранивши 82 чоловіки. У період з 3 по 27 березня таліби заявили про 405 нападів на афганські сили безпеки. 20 квітня 2020 року під час чергової атаки Талібана загинуло щонайменше 23 афганських військовослужбовців та дев'ять мирних жителів. 2 травня 2020 року влада Афганістану звільнила щонайменше 100 талібів із в'язниці в Кабулі. 12 травня на пологовий будинок у Кабулі напали бойовики, вбивши двох новонароджених дітей та їхніх матерів, а також ще 24 людей. 28 травня, після триденного припинення вогню на свято Ід аль-Фітр, повстанці здійснили першу атаку на блокпост у провінції Парван, що призвело до загибелі щонайменше 14 членів афганських сил безпеки. 29 травня, після цього нападу, уряд закликав Талібан продовжити переговори про припинення вогню.

У липні 2020 року американські військові повідомили, що, незважаючи на відсутність прогресу в мирному процесі, уряд Афганістану все ще зміг зберегти контроль над Кабулом, столицями провінцій, великими населеними пунктами, більшістю районних центрів та більшістю основних наземних ліній зв'язку. Також було зменшено кількість насильства. У липні президент Гані повідомив, що з 29 лютого 2020 року було вбито 3 560 представників афганських сил безпеки та 6 781 поранено. Згідно з доповіддю, опублікованої Місією ООН з надання допомоги (UNAMA) 21 червня 2020 року, за перші два місяці пандемії COVID-19 в Афганістані було здійснено п'ятнадцять нападів на заклади охорони здоров'я. У серпні 2020 року бойовики ІДІЛ-К здійснив напад на в'язницю в Джелалабаді провінції Нангархар, внаслідок чого загинуло 29 та постраждали щонайменше ще 50 людей і звільнили приблизно 300 ув'язнених. У серпні 2020 року американські спецслужби опублікували інформацію, що Іран пропонував лідерам мережі Хаккані, пов'язаній з Талібаном, нагороди за вбивства в Афганістані іноземних військовослужбовців, включаючи американців. Американська розвідка встановила, що Іран заплатив повстанцям Талібану за напад у 2019 році на аеропорт Баграм. Як повідомляє CNN, адміністрація Дональда Трампа «ніколи не згадувала про зв'язок Ірану з атакою».

12 жовтня 2020 року сили талібів розпочали великий наступ у провінції Гільменд; ООН повідомила, що 35 000 тамтешніх мешканців змушені були полишити свої домівки. Під час бойових дій 14 жовтня два вертольоти афганської армії, які евакуювали поранених, зіткнулися один з одним, вбивши всіх пасажирів та екіпаж обох літаків. 21 жовтня 2020 року бойовики Талібану із засідки напали на сили безпеки Афганістану в провінції Тахар, внаслідок чого загинули щонайменше 34 особи. У листопаді 2020 року Білий дім віддав розпорядження Пентагону розпочати зменшення американської військової присутності в Афганістані та Іраку, скоротивши в термін до 15 січня 2021 року свої сили до 2500 військових. Це сталося через тиждень після того, як Трамп звільнив міністра оборони Марка Еспера за спротив зусиллям Трампа щодо прискорення темпів скорочення американських військ в Афганістані всупереч порадам військових командуючих, включаючи командувача військ коаліції Остіна С. Міллера, й розпочавши з цьому чистку вищих чиновників Пентагону. Більшість колишніх вищих військових начальників не погодились з рішенням скоротити чисельність військ до цього рівня.

2021 рік – наступ Талібану та падіння Кабула

У квітні 2021 року новий президент США Джо Байден заявив, що американські війська в Афганістані виконали свою місію, не допустивши використання країни як бази для нападів на США. Проте, на думку Байдена, військові США і ЄС не можуть підтримувати афганський уряд і «тільки народ Афганістану має право і обов'язок керувати своєю країною». Офіційне виведення військ США і НАТО з Афганістану було заплановано на 1 травня — 11 вересня 2021 року, хоча фактично почалося у квітні. Рішення вивести війська з Афганістану підтримали європейські союзники, але 8 травня попросили США відстрочити виведення своїх військ, адже вони не встигають вивести свої в установлені терміни. Рішення США вивести свої війська із Афганістану критикує КНР (Китай): 16 травня міністр МЗС у розмові з пакистанським колегою назвав «поспішний вивід» американських військ «серйозним ударом для процесу перемир'я в Афганістані», а також відмітив, що це «негативно позначиться на стабільності в регіоні». Китайський МЗС закликав сусідні з Афганістаном країни «посилити взаємодію, виступити єдиним фронтом і вжити скоординованих заходів».

3 липня 300 афганських військових перейшли кордон із Таджикистаном після того, як таліби захопили прикордонну територію Хохон. 9 липня Талібан захопив ключовий КПП на кордоні Афганістану з Іраном. Пізніше представник Талібану Шахабуддін Делавар заявив, що організація контролює 85 % території країни, уряд заперечив ці дані. 14 липня після виводу військ США з країни, таліби захопили велику частину кордону з Пакистаном, це стало однією з основних цілей, що вони досягли завдяки швидкому просуванню країною. 15 серпня «Талібан» повністю захопив Афганістан, зокрема, 15-16 серпня було захоплено Кабул. Президент Ашраф Гані з іншими представниками влади залишив країну, відмовившись від влади. Згідно заяв талібів, вони планували відновити Ісламський Емірат Афганістан, повернувши політичний устрій до зразка 1996—2001 років, коли країною керували таліби. Передбачалося, що ісламістський режим буде м'якшим: жінки зможуть навчатися, працювати й самостійно залишати домівки (у хіджабі). Страту й публічне побиття мали використовувати лише за вироком суду. Після захоплення Кабула, на летовищі почалася паніка, люди намагалися чіплятися за шасі літаків, що покидали країну. 26 серпня поблизу входу «Абатські ворота» підірвався терорист-смертник, в атаці загинуло 13 американських військових, щонайменше 90 афганців, понад 150 чоловік було поранено.

Хронологія падіння Кабулу

Приводом падіння Кабулу у серпні 2021, стали події, які відбулися у вересні 2020 року, коли понад 5000 ув'язнених талібів, 400 з яких були засуджені зокрема за вбивства, були звільнені урядом Афганістану в рамках Доської угоди між США та талібами. За даними Ради національної безпеки Афганістану, багато звільнених в'язнів повернулися на поле бою на боці талібів. 29 квітня 2021 року США та НАТО почали виводити війська з Афганістану, президент США Джо Байден до цього повідомив про плани виведення військ до 11 вересня. На початку місяця таліби захопили 15 районів в провінції Вардак. Загинуло 405 службовців ЗС Афганістану і 260 цивільних. В червні 2021 Таліби зайняли 69 районів в провінціях Кундуз і Баглан. Велике місто Мазарі-Шариф було оточене. Таліби підняли свої прапори на всіх постах уздовж кордону з Таджикистаном, понад 1,5 тис. афганських прикордонників врятувалися від розправи, сховавшись на території Таджикистану. В кінці червня таліби почали бойові дії в провінції Парван поруч з Кабулом.

2 липня 2021 року останні солдати НАТО покинули авіабазу Баграм. 4 липня таліби підняли свої прапори на кордоні з Пакистаном. 6 липня Пакистан закрив прикордонний перехід із Афганістаном. До вечора 12 липня таліби закріпилися ще в 55 районах, взявши під контроль 85 % території Афганістану. Влада країни стверджувала, що повернула контроль над усіма містами, атакованими Талібаном. 24 липня уряд Афганістану запровадив комендантську годину в 31 провінції, щоб запобігти пересуванню талібів. Обмеження діяли з 22:00 до 4:00. Регіони Кабул, Нангархар і Панджшер не підпадали під обмеження. На початок серпня таліби утримували 200 із 417 районних центрів країни. При цьому, в інших районах країни також відзначалася їхня постійна присутність. Південні провінції втратили чотири телеканали й кілька радіостанцій через постійні атаки бойовиків на інфраструктуру. Після окупації сільської місцевості, таліби почали облогу великих міст. Їхні ватажки погрожували вбити президента Ашрафа Гані, заявивши, що «його час минув».

3 серпня загін талібів на шахід-мобілі проник до «Зеленої зони» Кабула й атакував резиденцію міністра оборони Бісмілля Хана. Всіх нападників було вбито, двоє охоронців міністра отримали поранення. Від теракту постраждали в основному перехожі. 28 серпня бойовиками було вбито відомого народного співака Афганістану Фавада Андарабі, що на думку талібів порушував закон про заборону музики у країні. 7 серпня 2021 під натиском талібів впали перші значні міста: Шібірган і Зарандж. За кілька годин було окуповано Кундуз, Сарі-Пуль і Талукан. Західні країни закликали своїх громадян покинути Афганістан через небезпеку. 14 серпня таліби захопили сім столиць провінцій: Гардез, Шарана, Асадабад, Меймене, Мехтарлам, Нілі і Мазарі-Шариф, четверте за величиною місто в Афганістані. Два афганські воєначальники, а саме Дустум і Атта Мухаммед Нур, втекли до Узбекистану. Пізніше Талібан увійшов до Майданшахру, центру провінції Вардак. Терористи оточили Кабул, а афганська національна армія була дезорієнтованою після швидкої поразки по всій країні.

15 серпня 2021 таліби безперешкодно увійшли до Джелалабаду, столиці провінції Нангархар, що став останнім захопленим провінційним містом. Кабул на той момент лишався останнім великим містом під контролем афганського уряду. Того ж дня (15 серпня 2021 року) таліби взяли під контроль всі прикордонні переходи Афганістану. Бойовики почали наступ на Кабул. Зранку на півдні й півночі столиці між афганською армією й талібами йшли бої. В адміністрації президента Афганістану повідомили, що обстановка в столиці під контролем, хоча в місті й чути стрілянину. Вдень уряд Афганістану заявив про «мирну передачу влади» Талібану. Президент Афганістану разом із більшістю топ-чиновників виїхав з країни. Центром опору талібам став Панджшер. О 13:00 Талібан оголосив, що повністю контролює територію держави, а бої в Кабулі не ведуться. Пізніше стало відомо, що Талібан повністю оточив столицю і готується увійти до міського аеропорту.

МВС Афганістану повідомило, що президент Гані відмовився від посади, тож незабаром буде сформований уряд на чолі з талібами. 15 серпня військові США призупинили евакуаційні рейси з летовища Кабула через скупчення людей на злітно-посадовій смузі, але увечері 16 серпня польоти було відновлено. Того ж 16 серпня заступник міністра МЗС України Євген Єнін повідомив, що 74 українці хочуть повернутися до України з Афганістану. Станом на 17 серпня у Кабулі діяли посольства трьох країн: Пакистану, КНР та РФ. Дипломатичні представники Індонезії заявляли, що збережуть невелику дипломатичну місію, але врешті також евакуювали своє посольство. Того ж дня таліби оголосили амністію для колишніх державних службовців та закликали повернутися їх до роботи у державних установах.

Єдиною провінцією країни, не зайнятою Талібаном залишився Панджшер. Для організації спротиву окупації туди прибув син легендарного польового командира Шаха Масуда - Ахмад та колишній перший віце-президент Афганістану Амрулла Салех, що взяв на себе обов'язки президента після втечі Гафані. У провінції Панджшер розташовано 20 військових баз, населення становило 150 тис. осіб, 99 % яких є етнічними таджиками, столицею провінції є місто Базарак. 18 серпня в провінції Нангархар таліби відкрили вогонь по мітингувальниках, що виступали за підтримку національного афганського прапора. В результаті загинуло двоє людей, 10 постраждали. 26 серпня 2021 року таліби помістили під домашній арешт колишнього президента Хаміда Карзая та колишнього прем'єра Афганістану Абдуллу.

30 серпня 2021 голова командування ЗС США Кеннет Маккензі заявив про завершення операції з евакуації військових та цивільних США та їхніх союзників з Афганістану. За його даними, військові США роззброїли або привели у непридатність 73 гелікоптери, 70 бронемашин із посиленим протимінним захистом і 27 армійських позашляховиків Humvee. Цю техніку було пошкоджено через неможливість вивезти з країни. Після остаточного виводу військових США з країни та закриття кабульського летовища, тисячі людей зібралися на прикордонних пунктах пропуску з Іраном та Пакистаном, намагаючись втекти з країни. Зокрема, великі скупчення почалися в місті Торкхам та Іслам-калу на кордоні з Іраном. Влада Пакистану заявила, що більше не прийматиме біженців з Афганістану, за офіційними даними, на початок вересня було прийнято 3,5 млн біженців. 9 вересня таліби захопили посольство Норвегії в Кабулі, знищивши колекцію вин, фільми і книги. Співробітники посольств Данії та Норвегії евакуювалися з міста за день до захоплення його талібами. Далі таліби заборонили будь-які акції протесту, пізніше було опубліковано уточнення, що заборона стосується лише протестів, які не було дозволено новим «урядом».

Реакція на наступ Талібану та на падіння Кабула

Деякі місцеві жителі боялися відновлення правління талібів. Повідомлялося, що вулиці Кабула були заблоковані мешканцями, які поспішали до аеропорту, а деякі покинули свої автомобілі, щоб пробиратися пішки. Повідомлялося про великі черги за межами аеропорту та в іноземних посольствах, при цьому мешканці чекали в надії отримати візи або рейси за межі країни. Меншість жителів святкували повернення Талібану. Напередодні осені директор лабораторії політики Афганістану Тимор Шаран сказав RFERL, що «роблячи покупки в місті, я відчував, що люди застрягли у невизначеному майбутньому, не могли мріяти, прагнути, думати і вірити». Після прибуття талібів, продажі парандж зросли вдвічі, і ціна однієї зросла з 200 AFS до 3000 AFS, через страх, що таліби знову введуть її носіння як обов'язкове для жінок, і будуть вбивати тих жінок, які відмовились їх носити. Мешканці також повідомили про значне зростання цін на продукти харчування. Повідомлялося, що значна кількість постачальників у Кабулі намагалися ліквідувати свої акції в надії зібрати достатньо грошей, щоб втекти з країни.

15 серпня на тлі нападу талібів на столицю, американці почали евакуацію своїх дипломатів з Кабула. Поширилася паніка серед мирного населення міста, і багато хто кинувся до своїх домівок або до аеропорту, який залишався під контролем уряду. Уряд Німеччини оголосив, що надсилає літаки з контингентом десантників для евакуації своїх людей. Уряд Німеччини також заявив, що буде вимагати необхідного затвердження парламентом після завершення місії через терміновість ситуації (виведення німецьких військ з Афганістану). Прем'єр-міністр Албанії Еді Рама оголосив, що його уряд прийняв американський запит служити транзитним вузлом для евакуйованих.

Міністерство внутрішніх справ Афганістану у своїй заяві заявило, що президент Афганістану Ашраф Гані вирішив відмовитися від влади і буде сформований тимчасовий уряд на чолі з талібами. Після цього бої затихли, хоча багато мирних жителів залишалися в страху і ховалися у своїх будинках. 15 серпня до 11:17 за центральноєвропейським часом повідомлялося, що дипломати «Талібану» прибули до президентського палацу, щоб їм передали владу. Хоча переговори були напруженими, уряд заявив про свою готовність мирно передати Кабул талібам, і закликав мирне населення зберігати спокій. Пізніше того ж дня афганські та індійські новини стверджували, що Ашраф Гані покинув Афганістан разом з віце-президентом Амруллою Салехом, обидва вилетіли до Таджикистану. Гані пояснив втечу тим, що не хотів допустити кровопролиття. Президентський палац Кабула був евакуйований гелікоптерами. Тим часом заступник лідера «Талібану» Абдул Гані Барадар прибув до аеропорту Кабула для підготовки захоплення уряду. Державний секретар США Ентоні Блінкен оголосив, що посольство буде перенесено в аеропорт Кабула. Також інші країни оголосили про плани евакуації своїх посольств, включаючи Іспанію, Німеччину, Сполучене Королівство та Нідерланди. О 20:55 за місцевим часом «Талібан» заявив, що вони захопили президентський палац, який президент Афганістану розпустив раніше цього дня. Приблизно о 21:12 за місцевим часом, видання «Associated Press» повідомило, що незабаром «Талібан» оголосить Ісламський Емірат Афганістан з президентського палацу, повернувшись до офіційної символіки уряду «Талібан» з 1996 по 2001 рік.

16 серпня таліби почали забирати зброю у місцевих жителів. Люди, що намагалися покинути країну, штурмували летовище Кабула, через що американські військові відкрили «попереджувальний вогонь», вбивши щонайменше п'ятьох осіб. 17 серпня вантажний літак ВС США вивіз із Кабула 640 біженців до бази Аль-Удейд у Катарі. Цей евакуаційний рейс наблизився до рекорду за кількістю людей, які коли-небудь літали на літаках Boeing. Станом на 18 серпня, з початку захоплення міста талібами, на летовищі Кабула загинуло щонайменше 40 людей. 20 серпня таліби оточили аеропорт Кабула, перешкоджаючи евакуації з Афганістану. Станом на 23 серпня, США евакуювали з Афганістану майже 30 тис. осіб. 26 серпня італійський літак, що прямував на авіабазу Аль-Салем в Кувейті, потрапив під обстріл в аеропорту Кабула під час зльоту. На борту були афганські біженці та італійські журналісти. В результаті ніхто не постраждав. Вогонь було відкрито з великокаліберного кулемета із найближчої до летовища височини, це була перша атака на літак із початку евакуації з Афганістану.

29 серпня летовище Кабулу було атаковано ракетами, їх перехопила система ППО США, через що щонайменше одна ракети впала й вибухнула у житлових кварталах близ летовища. Також за допомогою безпілотника сил США було знищено вантажівку зі смертником. За даними військових США, вантажівка рухалася в бік летовища. За даними США, сталося два вибухи: від ракетного удару та через детонацію вибухівки в автомобілі. Жертвами вибуху авто стали 9 осіб, всі вони були членами однієї сім'ї. Згодом евакуаційні рейси з Кабулу продовжилися, зокрема, 18 вересня звідти до Катару вилетів третій чартерний рейс із 170 пасажирами: громадянами Бельгії, Британії, Хорватії, Німеччини, Італії та США.

Реакція міжнародної спільноти на падіння Кабулу

Журналіст Нік Терс стверджував, що «без справжньої переоцінки на цей раз, США ризикують потрапити у добре зношені моделі, які одного разу можуть зробити військові розлади у Південно-Східній та Південно-Західній Азії, які будуть виглядати жахливо». Німецький політик Армін Лашет, міністр Північного Рейну-Вестфалії та кандидат від ХДС/ХСС на пост канцлера на федеральних виборах у Німеччині 2021 року, заявив, що це «найбільший розлад, який зазнав НАТО з часу його створення, і це зміни епохи, з якими ми стикаємось». Начальник сил оборони Австралії у відставці Кріс Баррі розкритикував організацію евакуації військ, заявивши, що «ми дуже рано це зробили», і передбачив репресії з боку «Талібану».

Європейський союз висловив стурбованість на можливу міграційну кризу, хоча Маргарітіс Шинаси і президент США Джо Байден заявили, що триваюча присутність американських військ в Афганістані «ні на що б не вплинула», якщо афганська армія була не в змозі підтримувати контроль над країною. США, Німеччина, Саудівська Аравія, Об'єднані Арабські Емірати, Канада, Індія та Швеція евакуювали свої посольства. Росія, Пакистан і Китай не мають наміру закривати свої посольства. За даними північного агентства новин «Роджаван», бойовий дух джихадистських та екстремістських груп у таких регіонах, як Сирія та Ірак, включаючи Хайят Тахрір аш-Шам, різко піднявся після падіння Кабула. Кілька країн, включаючи Швецію, Німеччину та Фінляндію, оголосили про припинення допомоги Афганістану.

Деякі коментатори порівняли ці події з падінням Сайгона в кінці війни у В'єтнамі в квітні 1975 року. За місяць до прибуття талібів в Кабул, американський президент Джо Байден відкинув це порівняння, заявивши, що «Талібан — це не армія Північного В'єтнаму… У вас не буде ніяких обставин, щоб побачити, як людей знімають з даху посольства Сполучених Штатів з Афганістану. Це абсолютно непорівнянно». Репортери стверджували, що ці коментарі не витримують критики, оскільки менш ніж через місяць співробітники посольства спалили документи, а «вертольоти літали над комплексом, доставляючи дипломатів в аеропорт». Лоуренс Чемберс, який віддав наказ кинути вертольоти «USS» на півдорозі під час операції «Поривчастий вітер», щоб звільнити місце для більшої кількості евакуйованих літаків з Сайгона, заявив, що «те, що відбувається зараз, гірше, ніж те, що сталося у В'єтнамі», уточнивши: « У В'єтнамі ми намагалися вивезти якомога більше людей, які працювали з нами… В Афганістані ж ми кидаємо людей, які підтримували нас, поки ми були там». У той день, коли таліби увійшли в Кабул, держсекретар США Ентоні Блінкен продовжував відкидати порівняння з Сайгоном, заявивши в інтерв'ю в програмі «ABC This Week», що «це явно не Сайгон. Ми вирушили до Афганістану 20 років тому з однією метою — розібратися з людьми, які напали на нас 11 вересня, і ця місія увінчалася успіхом».

Незважаючи на падіння міста, 5000 американських військовослужбовців залишилися у місті разом з деяким персоналом посольства США. Також було підтверджено, що війська НАТО все ще були присутні в міжнародному аеропорту імені Хаміда Карзая. Того ж дня уряд США дозволив розмістити в Афганістані ще 1000 військовослужбовців, таким чином загальна кількість американських військ у Кабулі досягла 6000 осіб. Замість Сайгона, колишній міністр оборони США Леон Панетта порівняв падіння Кабула з невдалим вторгненням на Кубу 1961 року, заявивши, що "президент Кеннеді взяв на себе відповідальність за те, що сталося. Я наполегливо рекомендую президенту Байдену взяти на себе відповідальність… визнати допущені помилки ".

P.S.

Кабул – впав! Афганістан – впав! І це вже історія, свідками якої ми стали, а саме як Талібан повернув собі владу, рівно через 20 років. З 1996 по 2001 рік таліби уже були при владі і називали країну – Ісламський Емірат Афганістан. Така ж назва нині уже та знову в талібського Афганістану. 20 років тому Сполучені Штати та сили НАТО направили туди свої війська, після «Атаки 11 вересня» в США та через критичну політичну та економічну нестабільність в країні + наростаючий рівень тероризму. Тоді американці хотіли помститися своїм кривдникам, а війська НАТО встановити мир. Саме в той час сили НАТО (і США в їхньому числі) створили Міжнародні Сили Сприяння Безпеці (МССБ). МССБ змогли підкорити майже всі провінції Афганістану та встановити демократичний уряд Ісламської Республіки Афганістан. Завданням МССБ було контролювання країни та розгром військ Талібану і Аль-Каїди. І з цим вони справилися, бо після перших років присутності сил МССБ, таліби перейшли до партизансько-терористичної діяльності уникаючи прямих сутичок з військами НАТО. А в 2011 році американськими спецслужбами був вбитий лідер Аль-Каїди – Осама бен Ладен. Також МВФ (Міжнародний Валютний Фонд) вкладав величезні кошти в розвиток економіки та інфраструктури країни. Правова система та умови життя афганського суспільства демократизувалися. НАТО навчало та готувало афганську армію по своїм стандартам. Надавали зброю, якою також вчили користуватися. Головною метою НАТО та ООН було створення міцного демократичного афганського уряду та його армії, яка могла б дати відсіч талібам та іншим терористичним угрупуванням в межах своєї країни.

Коли ситуація почала ставати стабільною в країні, а саме десять років тому (2011 рік), керівники США та НАТО заговорили про закриття МССБ та передачу контролю над всіма провінціями уряду Афганістану та його армії. Так з 2011 по 2014 рік, чисельність сил НАТО в Афганістані скорочувалася. І 28 грудня 2014 року офіційно МССБ передало всю повноту влади та контролю над країною – афганському уряду та його армії. А самі Міжнародні Сили Сприяння Безпеці (МССБ) з числа країн-учасниць НАТО, припинили своє існування в Афганістані. Проте залишилися нечисельні війська НАТО, які продовжували займатися підготовкою афганської армії. Проте зразу в новому році – 2015-му, сили Талібану «постали мов Фенікс з попелу». Багато талібів повернулися із сусіднього Пакистану, який таємно підтримував терористів, які розпочали нову війну проти афганського уряду та проти залишків сил НАТО. Афганістан впав не за кілька місяців, як нині зазначає більшість псевдо «політичних експертів» на телебаченні та в інтернеті. Він впав за шість років – 2015 – 2021. Все почалося з того моменту, коли МССБ покинули країну, а афганський уряд, який зазвичай виділені міжнародні кошти дерибанив, не виділяючи належних коштів на розвиток та удосконалення власної військової безпеки. Саме тому з 2015 по 2021 рік, якщо вивчивши історію цієї війни, можна згадати, як «клаптик за клаптиком» - «провінція за провінцією», Талібан наближався до Кабула. Окупація Афганістану Талібаном відбувалася поступово з роками, а паралельно афганський уряд обіцяв керівникам НАТО, що вони «відіб’ють» втрачені території у талібів. Коли в 2018 році, майже половина країни була під контролем талібів, США заговорило про перемовини з терористами, щоб ті дали вивести американські війська. Так з 2018 року, залишки американської армії в країні (які займалися підготовкою афганської армії) скорочувалися впритул до кінця серпня 2021 року. Також скорочувалися залишки сил НАТО.

Головним фактором здачі Афганістану талібам, став економічно-збитковий чинник. Справа в тому, що США і НАТО виділили величезні кошти для розвитку боєздатності афганської армії, а їхній уряд ще й встигав дерибанити ті кошти. Плюс до того, ні уряд, ні армія належно не хотіли боротися з терористами, яскравим аргументом є їхня масова евакуація з країни минулого місяця. Для кращого усвідомлення всієї трагедії, я дам офіційні цифри (взяті з «BBC NEWS»). Звичайно найбільше грошей у військові операції в Афганістані вклали США. У 2010-2012 роках, коли американський контингент у країні складав понад 100 тисяч військових, війна коштувала США 100 млрд доларів на рік. Коли військові США переключилися з наступальних операцій на підготовку афганських сил, витрати різко впали (з 2015 року). Вже до 2018 року, щороку Сполучені Штати витрачали близько 45 млрд доларів, як повідомляв тоді Конгресу США представник Пентагону. За даними Міністерства оборони США, загальні військові витрати в Афганістані (з жовтня 2001 року по вересень 2019 року) досягли 778 млрд доларів. Крім того, Держдепартамент США - разом з Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та іншими державними установами - витратили 44 млрд доларів на реконструкцію. Таким чином, за офіційними даними, з 2001 по 2019 рік США витратили загалом близько 822 млрд доларів. Ця сума, однак, не враховує витрати у Пакистані, який США використовує як базу для афганських операцій.

Як показує дослідження Університету Брауна 2019 року, яке врахувало військові витрати як в Афганістані, так і у Пакистані, США вклали близько 978 млрд доларів. Їхній аналіз також враховує гроші, виділені на 2020 фінансовий рік. Для порівняння - весь річний бюджет України складає близько 37 мільярдів доларів. Тобто, на Афганістан витратили більше, ніж всі бюджети України за роки незалежності разом. Велика Британія та Німеччина, які мали найбільшу кількість військ в Афганістані після США, витратили протягом війни приблизно 30 і 19 млрд доларів відповідно. Попри практично повне виведення своїх військ, США та НАТО пообіцяли до 2024 року виділяти 4 млрд доларів щороку на фінансування власних сил Афганістану. Цього року НАТО вже надіслала до Афганістану постачання та обладнання вартістю 72 млн доларів.

Куди йшли всі ці гроші? Цікаве питання! Так от основна частина грошей, витрачених в Афганістані, спрямована на операції проти повстанців, а також на потреби військових, харчі, одяг, медичну допомогу, спеціальні зарплати та пільги. Офіційні дані («BBC») свідчать, що з 2002 року Сполучені Штати також витратили близько 143 млрд доларів на відбудову Афганістану (інфраструктура). Більш ніж половина цих коштів (88,32 млрд доларів) пішла на створення афганських сил безпеки, зокрема Афганської національної армії та поліції. Майже 36 млрд доларів спрямовано на управління та розвиток. Трохи менші суми - на боротьбу з наркотиками та гуманітарну допомогу. Частину цих грошей протягом років втрачено через шахрайство та зловживання. Як повідомляла наглядова організація, відповідальна за реконструкцію Афганістану, ці втрати з травня 2009 року до 31 грудня 2019 року (не враховуючи проміжок часу з 2001 по 2009 рік) становили майже 19 млрд доларів (це офіційна мінімальна сума, але насправді її треба множити на два, три, і навіть чотири рази).

А що там по людських втратах? Також цікаве питання! Так от з початку війни проти талібів у 2001 році загинуло понад 3500 військових коаліції (НАТО), з яких понад 2300 - американські військові. Велика Британія втратила 450 військових. Ще 20 660 американських солдатів отримали поранення під час бойових дій. Але ці цифри не зрівняти з жертвами серед афганських сил безпеки та цивільного населення. 2019 року президент Гані заявив, що за п'ять років його президенства в країні, загинули 45 тисяч афганських військових. Дослідники Університету Брауна 2019 року зазначили, що людські втрати афганської армії та поліції з початку війни у жовтні 2001 року становлять 64 100 людей. За даними Місії допомоги ООН в Афганістані (Unama), з 2009 року кількість вбитих і поранених серед мирного населення становила 111 000 людей.

Також слід відмітити про біженців, які стали тепер явною проблемою для ООН. Їхня кількість уже сягає мільйонів. Якщо США та Європа почнуть масово їх приймати в себе, то наразяться на терористичну загрозу. Бо серед цих біженців багато потенційних майбутніх ісламських терористів, які будуть виконувати свій святий обов’язок. Справа в тому, що їхні попередники також – біженці з мусульманських країн, часто влаштовували терористичні акти в Європі. Тому розумно і безпечно буде їх залишити в межах мусульманських країн, і головне багатих, як Саудівська Аравія, Катар, Бахрейн, ОАЕ та інші (але вони на відмінну від західних демократичних держав – не дурні, бо цій прийнятій армії біженців потрібно буде надавати допомогу та умови, тому вони їх приймати не будуть). А про Афганістан слід забутися. Ця країна вже втрачена, і навіть якщо Талібан знову проведе терористичні акти на території США, я мало вірю, що Вашингтон в черговий раз буде відправляти свої війська в Афганістан, а лише обмежиться ракетними ударами. Якщо звісно з цієї війни 2001-2021 буде зроблено належні висновки. Проте тепер НАТО та ООН слід напружити свою розвідку, щоб вона дізналася про подальші плани та дії ісламських терористів, щоб уникнути подібних провалів, як з Афганістаном.

А тепер задаємося питанням – який був сенс цієї війни, якщо головних цілей не було досягнуто? Та для чого було витрачати сотні мільярдів доларів, та втрачати тисячі своїх солдатів? США і НАТО не розгромили остаточно війська Талібану, міцного уряду та армії в країні не створили. Результат – вони ганебно покинули та здали країну терористам. І також слід відмітити, що американці, чи то не вчили, чи то забули історію та помилки СРСР в Афганістані. Бо рівно 32 роки тому, у 1989 році Москва виводила свої війська з Афганістану, і вона також вважала, що там створила міцний прорадянський уряд та армію. Результат – через два роки Радянський Союз розпадається, ще через рік в 1992 році, моджахеди, яких нібито Червона армія «розбила», якимсь то дивом відродилися, і навіть встигли повалити чинний уряд Афганістану. А далі Громадянська війна, де на першому етапі (1992-1996) моджахеди розкололися на кілька армій і почали воювати між собою, і звісно постав Талібан та Аль-Каїда. Під час другого етапу (1996-2001) Талібан і Аль-Каїда підкорюють всю країну та проголошують – Ісламський Емірат Афганістан. Дещо не нагадує? А саме теперішні події в Афганістані. Суть та ж сама, а форма дещо інша. Американці залишили країну, як радянські в свій час, а таліби, як моджахеди після Союзу постали «як Фенікс з попелу». Що моджахеди – прорадянський уряд, що таліби – прозахідний уряд в результаті - повалили. Тому я не втомлюся згадувати свою улюблену фразу – «історія – це політика минулого, якій властиво повторюватися своєю суттю, але не формою, і хто її знає, той знає майбутнє». Тому якби історію таки дехто вчив би, то поспішних висновків та вчинків не робив, які в результаті коштували сотні мільярдів доларів і тисячі вбитих солдатів. І головне, що ці фінансові і людські втрати – даремні. Але книжка з історії не прийде бити по голові, за не вивчений урок!

Коментарі

Жид Стасюк проти Байдена.
mart mart   14:36
+1

зараз буде жидівка Новодворська проти путіна.

дарма що жидівка, вона ліпша від тебе українця
vova stasyuk   02:27
0

А ви пане Пердумонт напевно - чавела! Судячи з того, як ви часто переміщуєтеся від одного акаунта до іншого.
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі