Блоги → Перегляд

Зиновій Книш: Чому євреїв варто називати жидами

Вівторок, 01:49, 09.02.21

Рейтинг
21 0
Переглядів
1908

0
0

В українських книжкових інтернет-магазинах у відкритому доступі продається книга українського письменника Зиновія Книша під назвою «Євреї або жиди», в якій він розповідає, що не слід вживати слово «євреї» в українській мові, а використовувати інший термін.  Книгу Книша можна придбати за 65 гривень в м'якій палітурці.

ievchyyzyntsen.jpeg

Зино́вій Миха́йлович Книш (псевдонім: Богдан Михайлюк; народ. 16 червня 1906, Коломия — 14 листопада 1999, Торонто, Канада) — український політичний діяч, журналіст, історик, перекладач з есперанто. Ось як він обгрунтовує тезу про те чому євреїв варто називати жидами:

«У кожній розмові з жидами в українській мові автору доводилося пояснювати насамперед справу назви «жиди» і «євреї». Річ у тім, що в російській мові прийнято назву «євреї», а назві «жид» надано значення національної образи й зневаги. Такий підхід накинули москалі в окупованій українській мові. Але такий підхід неправильний.

Назва «єврей» — московська. В українській мові, як і в інших слов'янських мовах, від найдавніших часів вживається назва «жид», яку принесли в слов'янські краї з Франції й Німеччини самі жиди. Ні французи слово «жид», ні німці слово «юде» не вважають образливим, і ані їм, ані французьким, чи німецьким, як і польським, чеським жидам ніколи на думку не приходить міняти це на російську назву «єврей».

То чому ж українську мову засмічувати москалізмом «єврей»? Тим більше, що українці під назвою «жидівська» мова мають завжди на увазі «їддіш», що постала з німецької, а під «єврейська» мова ту мову, якою говорили жиди в давнині й говорять сьогодні в Ізраїлю.»

Коментарі

mart mart 01:57
+4
то може найдеться тут чоловік цього народу і скаже як йому хочеться тепер називатись.

і пояснить чому так.

у нас тут можна бо і так нас мало читають.

а ми послухаєм чемно і ввічливо.
+3

Нічого вони не будуть пояснювати. Назвуть українців антисемітами і все. Проте слово "євреї" - це дійсно наслідок русифікації України, а євреї/жиди за всіх часів були найголовнішими русифікаторами.

«Вже тепер євреї в багатьох містах смуги осілості є єдиними, так би мовити, представниками російської культури, тобто, кажучи точніше, одноосібно русифікують край. Вільна, наприклад, русифікована тільки єврейською інтелігенцією, і щось непомітно, щоб за цю послугу євреїв дуже любили тамтешні великороси, зате поляки і литовці відкрито роблять цей подвиг провиною євреїв. Те ж саме і в Малоросії. Українська преса і прогресивна, і демократична, але коли мова заходить про русифікаторську роль єврейської інтелігенції, преса втрачає самовладання і позитивно збивається на антисемітські ноти. І найгірше те, що не знаєш, якими словами протестувати, бо ж правда, що міста України, де великоросів можна на пальцях перелічити, і наполовину б не мали того характеру, який мають тепер, якби єврейська інтелігенція так старанно не йшла назустріч адміністрації в сенсі насадження російської мови».
Володимир (Зєєв) Жаботинський
— єврейський письменник і публіцист,
один із лідерів сіоністського руху;
співзасновник держави Ізраїль
mart mart   02:39
+2

не згодний.
жиди просто хотіли якось виживати і заробляти.
якщо вони щось не так робили то їх били з обох сторін.

жиди думали зі своєї сторони і маневрували.
+2

"якщо вони щось не так робили то їх били з обох сторін"
_______
"Не так" вони робили одне й те саме - займалися лихварством і гендлюванням так, що залишали людей голими і босими.
Як вони жили з українцями - рекомендую почитати книгу-дослідження Матвія Шестопала "Євреї на Україні". Вона скрізь є у вільному доступі. Дуже цікава книга.
+2

Негативна конотація до слова "жид" прийшла разом із залученням українців у російський культурний код.
mart mart   03:41
+2

дякую, найшов книгу.
я вивчаю євреїв і наведу такий момент:https://booksonline.com.ua/view.php?book=34805&page=24
У 1096 р. Бржетіслав Чеський розпочав антиєврейську акцію, в ході якої забирав у євреїв майно і різні багатства. При цьому він підносив той виправдальний мотив, що єврейські багатства награбовані у християн. Мовляв, предки євреїв вийшли з Єрусалима ні з чим і навіть продавалися тоді по 30 душ за динар.231

Однією з причин вигнання євреїв з Іспанії були інтереси національної єдності в боротьбі проти загарбників. Протягом VІІІ-ХV століть народи Піренейського півострова вели збройну боротьбу за відвоювання (т. зв. реконкіста) територій, захоплених арабами і берберами (ті й другі дістали загальну назву маврів). У ході боротьби були вигнані з Іспанії не тільки маври, а й євреї, які проживали тут з давніх часів. За королівським указом від 31 березня 1492 р. всі іудеї протягом трьох місяців повинні були прийняти католицьку віру або залишити Іспанію. Причому в останньому випадку все їхнє майно підлягало конфіскації на користь іспанської корони. Рятуючи свої багатства, частина євреїв перейшла в католицтво (цих вихрестів звали маррани, або “нові християни”). Запідозрені в “нещирому” ставленні до нової віри, вони стали потім жертвами інквізиції. Інша частина (сефарди) змушена була покинути країну і переселитися на Балкани. Таких нараховують, за різними даними, від 100 до 300 тисяч чоловік.232

У 1495 р. великий князь литовський Олександр Ягайло з причин, досі не з’ясованих, як каже Грушевський, наказав “жидову з земли нашоє вон вибити”. Вигнані з Литви, євреї переселилися частково у Крим, а частково в Польщу. Правда, вже в перших роках XVІ ст. Олександр, ставши королем польським, знову дозволив євреям вертатися назад у землі В. кн. Литовського.
--------------------------------
а я знаю таке пояснення, жиди позичили князю , королю гроші, а віддавати він не хотів, от і вигнав їх.

а от Зеленський вліз у вас на очах на престол, Порошенко вліз перед ним, то що ж ви українці такі тупі що даєте себе дурити? вас же багато

жиди вас насильно не змушують їх вибирати.

то ви би хотіли їх вбивати бо ви тупі ліниві неповороткі люди?

хто вам не дає бути ,,влізливими ,,на своїй землі?

ваше природне лінивство?

чому ви не головою думаєте а охочі вбивати жидів бо вони хитріші?
mart mart   03:59
0

крім того бідних жидів набагато більше було ніж багатих.
я маю знайомого жида і він мені розказує багато чого.

іде він в Польщі а тут ресторан чи типу того.
і там жид його з вікна кличе:Ком, ком ком,,

і от вони сідають , той жид питає яку хочеш їду,їду приносять, говорять про жидівські справи.

потім той другий жид каже:плати тепер, після розмови.

а мій:як, я думав що це почастунок?

--ні, я власник цього закладу, ти замовив.

ну і як тобі ситуація?

він казав що його цьоця копійки не вкрала чужої, кавалка хліба не взяла.

ну і що тепер судити про жидів, міряти їх однаково?

він скінчив університет по біології, а робить садівничі роботи людям і псів за гроші прогулює і теж вчить дітеї мови ідиш.

його хотів пастор вигнати з роботи садівником при парафії а я такого листа йому англійською написав, так йому морально подавив із Біблії прикладами що він =пастор мусив вибачатися і лишити мого жида на роботі.
mart mart   04:11
0

а ,,лихварством і гендлюванням,, вони займалися бо їм забороняли купувати землю в цих країнах

а християни не мали права брати процент, то от вони і вскочили бо вони не християни.

як їм вижити в чужій країні?

а релігію їм не можна лишати свою.

в Росії і в Австрії їх не брали до вищих закладів вчитись, тільки малий процент.

у Франка є оповідання, він мав жидів знайомих і навіть більше.
mart mart   04:15
0

це не те , але і це може бути=

https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=3876

Пироги з черницями
Франко Іван
mart mart   04:15
0

Що за добра-предобра річ пироги з черницями! Хто їх не їв, а ще таких, які спеціально вміє варити і приготовляти Хане Гольдбаум,— жаль сказати, таких, що не їли подібних пирогів, буде, мабуть, чи не більше на світі від таких, що їли,— той і думкою не здумає і в сні не виснить, яка се добра річ пироги з черницями. Гарячі, маслом облиті, цукром густо посипані, вони так і розпливаються в роті. Лейбуньо, малий синок Хани Гольдбаум, дуже любить їх, так любить, що віддав би за них усе, але то рішуче все на світі, окрім своїх срібних, наскладаних і в шабасовій камізельці зашитих двадцяти ринських. Тих не віддав би вже, певно, за нізащо в світі.

Жаль тільки, що Хане Гольдбаум така страшно розумна жінка, така страшно запопадлива і оглядна газдиня, така страшно недобродушна мати! Лейбуньо не чув від неї ніколи ласкавого, пещеного слова, а коли, може, й чув, то ще, певно, в той час, коли пам’ять його не могла довше як годину вдержати в голові ніякої споминки. I не тільки Лейбуньо, але і всі в домі боялися її, не виключаючи й Куни Гольдбаума, її мужа, а Лейбуневого батька. Та й як же не бути їй страшно запопадливою і гордою, коли вона — дідичка десятитисячного капіталу і мурованого домика при Панській вулиці в Дрогобичі, взяла той маєток у віні від батька і набула за нього зовсім природним способом право старшування над мужем і над цілим домом! Як не бути їй розумною, гордою і запопадливою, коли вона — одинока дочка славного бориславського капіталіста, тепер уже небіжчика, Мойші Шіндера? Такого батька така й дочка. Крім маєтку, винесла з батькового дому й те, що її батькові помогло доробитися маєтку — твердий характер і реальний погляд на світ і людей. Як дочка Мойші Шіндера, вона стидається навіть до свого малого синка заговорити жартівливим, пещеним тоном, держить остро всіх у домі, а найостріше свого чоловіка, який, зрештою, весь тиждень сидить або в склепі з залізом, або в Бориславі при ямах, а тільки на шабас припинюється в домі і корчиться якомога під її твердою і нелицеприємною рукою. О, шабас для Куни Гольдбаума тяжкий день! Рано він мусить зложити жінці якнайдокладніший рахунок із цілотижневих праць і заходів своїх, мусить виказати до найменшого крейцера всі доходи й видатки, вияснити і витолкувати кожду позицію і гроші, що вплинули до рубрики "чистий зиск", невідмінно всі до цента віддати до її рук для похоронення їх у невеличкій вертгаймівській касі, що стоїть у Ханиній спальні, замикається її власною рукою і від якої ключів вона не дає ніколи нікому. Той обрахунок, при котрім майже ніколи не обходиться без суперечки і голосної лайки, триває звичайно дві або й три години. Хане входить скрупулятно в найменшу дрібницю, а Куна частенько рад би сю або другу позицію обминути без належного витолкування.

— Куно, вважай, що ти отець дітям! — упоминає в такім разі грізно Хане, і бідний Куна, зітхаючи й потіючи, напружує всі сили свого мізку, аби витолкувати якусь загадкову позицію.

А коли обрахунок скінчиться на повне задоволення строгої дочки Мойші Шіндера, то й тоді вона не покаже певно свого задоволення ані лицем, ані словом, відійде поважно і строго і тільки при обіді дасть пізнати свою ласку тим, що поставить на стіл якусь страву, котру Куна дуже любить і котра з тої причини рідко коли буває на столі, по розумному розпорядженню Хани, що все добре видається тим ліпшим, чим рідше являється. В порі черниць такою надзвичайною стравою бувають, власне, пироги з черницями, які Куна на своє лихо так само пристрасно любить, як і його малий Лейбуньо.

Дивіться також
Іван Франко — Лесишина челядь
Іван Франко — Зів'яле листя
Іван Франко — Полуйка
Ще 171 твір →
Біографія Івана Франка
Дуже жаль, що Хане така тверда і невмолима жінка, що так рідко, раз на тиждень, варить пироги з черницями. Собі ж на лихо, бо Куна і Лейбуньо немало вже потихеньку набажались їй за те і "шлягів", і "холер", і всякої іншої рівно пожаданої благодаті божої. Але ще дужчий жаль, що Хане навіть у суботу не може занехаяти своєї вдачі і варить тих пожаданих пирогів з черницями тільки певне, раз на все незрушимо означене ...
mart mart   04:17
0

Дуже жаль, що Хане така тверда і невмолима жінка, що так рідко, раз на тиждень, варить пироги з черницями. Собі ж на лихо, бо Куна і Лейбуньо немало вже потихеньку набажались їй за те і "шлягів", і "холер", і всякої іншої рівно пожаданої благодаті божої. Але ще дужчий жаль, що Хане навіть у суботу не може занехаяти своєї вдачі і варить тих пожаданих пирогів з черницями тільки певне, раз на все незрушимо означене число: вісім для Куни, чотири для Лейбуня і чотири для себе; вона тих пирогів не любить і взагалі нічого не любить, крім грошей...

II

Нині понеділок, початок вересня,— а проте в кухні Гольдбаумів на стільниці насипана купа черниць, свіжо закуплених на торзі; служниця перебирає їх, а сама пані, відміривши докладно, скільки потрібно, найкращої муки і вибивши до неї три цілі яйця, місить тісто. Пироги з черницями покажуться сьогодні на столі. Який щасливий Лейбуньо! Він бігає по покоях, плеще в долоні, зазирає крізь шпари в кождий закамарок, де й так нічого цікавого не побачить, тупцює по сінях, пару разів вибігав уже на подвір’я і взагалі снується всюди, немовби який гедзь напав його і не давав йому посидіти на місці. Так і видно, що властивою причиною Лейбуневого снування була напівнетерпелива ожиданка обіду, а напіввеличезна охота — піти до кухні і там власними очима дивитися, як ліпляться, варяться, вибираються, укладаються в полумисок, обливаються маслом і посипаються цукром його улюблені пироги з черницями. Куна сьогодні виїмковим способом також припинився аж до обіду дома, сидів у своїй світлиці над рахунками, а в хвилях відпочинку мучився не меншою від Лейбуня нетерплячкою в ожиданні пирогів з черницями. А зайти до кухні без поклику Хани не смів ані Куна, ані Лейбуньо, доки вона була в кухні. А як на те сьогодні під час цілого варення обіду вона й не виходила з неї, так що син і батько, кождий окремо, без ніякої відради мусили мучитися аж до самої першої години, коли в Гольдбаумів завсіди починався обід.

Але яка ж то незвичайна справа була причиною, що Хане Гольдбаум відступила сьогодні від свого звичайного, раз на все усталеного порядку — варить у понеділок пироги з черницями і дозволила свому мужеві аж до полудня лишитися дома? Справа дійсно незвичайна: сьогодні їх синкові Лейбуневі кінчиться шість літ, і завтра рано він іде перший раз до публічної школи!

Богу дякувати, ось уже вибила пожадана година! Служниця з білим обрусом на руці пішла до їдальні застелювати стіл. Лейбуньо стоїть коло батька, який точно з ударом години кинув перо з рук і вліпив очі в двері. Ось відхиляються двері, і в них показується почервоніле від кухонного огню лице Хани Гольдбаум.

— Ходіть до обіду! — каже вона різко і щезає.

Куна і Лейбуньо ввійшли до покою і посідали мовчки на своїх місцях. Хане наливала всім на тарелі росіл. Мовчки висьорбали його, з’їли м’ясо з яриною. Настала пауза.

— Лейбуню,— сказала Хане, встаючи.

Лейбуньо завис очима на її устах, розняв рот, але не говорив нічого.

— Нині кінчиться тобі шість літ, а завтра підеш до школи. Пам’ятай, се важна хвиля, і для тебе те роблю, що сьогодні замісто налисників з сиром будете на третю страву їсти пироги з черницями.

Хоч Лейбуньо вже відучора знав те все, то проте й тепер очі його заблищали радістю,— певно, не тому, що йому шість літ і що завтра піде до школи, але тому, що отсе зараз покажуться на столі пожадані пироги з черницями.

— Пам’ятай, Лейбуню,— тягла далі Хане своє навчання,— від завтра ти вступаєш у життя, між чужі діти. Вчися добре! Тепер треба мати добру голову, аби доробитися маєтку. Як вивчиш усі школи,то тоді знайдеш для себе таку жінку, що буде мати не десять, але сто тисяч посагу. А гроші — то велика річ!

Лейбуньо хоч і не розумів добре всього, що казала мати, але те, що гроші велика, майже свята річ, він так часто чув від батька й матері, що й сам свято вірив і навіть подумати інакше не міг.

— У школі зійдешся з різними дітьми, а найбільше там буде "гоїв". Держися тих,що краще вбрані, паничиків, не попускайся їх, хоч би тебе й ногами копали. У них така натура, але від них найбільше можна скористати. ...
mart mart   04:18
0

— У школі зійдешся з різними дітьми, а найбільше там буде "гоїв". Держися тих,що краще вбрані, паничиків, не попускайся їх, хоч би тебе й ногами копали. У них така натура, але від них найбільше можна скористати. Не забувай, що ти жид, а жид мусить бути "Geschaftsmann"*, а ні, то пропав. Чуєш, Лейбуню, — будь від завтра, ні, відсьогодні не тілько студентом, але й гешефтсманом! Се тобі наказую!

I за тим словом пані Хане Гольдбаум, гордо повернувшися, пішла до кухні, аби внести до їдальні полумисок, на якім у живописну купку накладені були благодатні пироги з черницями.

Куна Гольдбаум слухав дуже побожно тої бесіди, кілька разів навіть потакуючи кивнув головою в напрямі до Лейбуня,— але думав він зовсім що інше. А що думав, се цікавий читач зараз дізнається.

III

Заледве Хане вийшла до кухні, коли втім Куна прихилився до вуха Лейбуня і шептом сказав до нього:

— Лейбуню!

— Га? — відповів також шептом Лейбуньо.

— Ти любиш гроші?

— Люблю.

— А пироги з черницями?

— I пироги люблю.

— А що дужче любиш, гроші чи пироги?

Лейбуньо надумався хвилю.

— Волю багато грошей, ніж троха пирогів.

Куна засміявся на таку мудру рацію.

— Ну, то продай мені свої нинішні пироги.

Лейбуньо скривився.

— Дам тобі за чотири шістку, — ади, яку красну, срібну, новеньку! Будеш мати три.

Лейбуньо затрясся на вид поданої срібної покуси, але йому жаль було пирогів.

— А з пирогів що тобі прийде? З’їси, та й нічого не лишиться,— а шістка лишиться.

Сей доказ переважив.

— Давай! — сказав Лейбуньо.

— Але пам’ятай, не їж пирогів!

— Не буду!

В тій хвилі ввійшла Хане з пирогами. Яким бажанням, але заразом і жалем засвітилися очі Лейбуня на вид тих пирогів, котрих він відучора так надіявся а котрі тепер так несподівано мусили обминути його. Але одне потішало його: в його руці була срібна, блискуча шістка — великий скарбі Лейбуньо сидів напів у огні, а напів у леду.

Але гов! Радість блиснула на Лейбуневім лиці. Мати роздала їм обом по їх звичайній порції, а свою порцію понесла до кухні. Може, вона не буде їсти? А в такім разі, може, йому буде можна дістати ту порцію для себе? Лейбуньо почав мимоволі чогось дрижати на кріслі. Він майже остовпілим оком глядів на батька, котрий, скоро йно Хане за двері, мов вовк, кинувся насамперед на Лейбунів таріль і, хапаючи на вилки по два пироги нараз, за двома цмоками проковтнув їх усі, а потім спокійно, мов нічого й не бувало, почав уплітати свої власні пироги. Аж коли обидва тарелі стали зовсім порожні, і батько, обтерши собі серветою вуси, цмокнув ще остатній раз, смакуючи саму споминку по так добрій учті, Лейбуньо ні з сього ні з того розплакався голосно.

— А ти чого? — визвірився на нього батько.

— А я пирогів не їв! — хлипав Лейбуньо.

— Цить, дурню, не говори нічого!

Але Лейбуньо заревів на весь голос.
mart mart   04:18
0

Сторінка 2 з 2
На його плач вбігла Хане з тарелем у руках, на котрім таки нетикана ще лежала її порція пирогів з черницями.

— Ти чого, Лейбуню? — остро спитала вона.

— Я пирогів не їв,— хлипав Лейбуньо, милосердно глядячи на ті пироги, що були в тарелі в її руках.

— А хто ж з-перед тебе з’їв?

— Тато.

Хане громовим поглядом глянула на Куну.

— А то яким способом? — гримнула вона.

— Та він мені продав, цілу шістку дістав,— толкувався Куна.

— Правда то, Лейбуню? — спитала Хане.

— Та правда.

— Ну, і чого ж ти плачеш?

— Та пирогів хочу.

Хане стала, немов остовпіла, з гніву й обурення. А потім бачачи, що Лейбуньо не перестає пасти очима її порцію, кликнула з кухні пса і поставила перед нього свій таріль, а сама, мов блискавка, прискочила до нетямного Лейбуня і з розмахом вліпила йому відси і відти в лице.

— А ти, драбе, і продав, і ще плачеш? — скрикнула вона. — Отсе маєш! Знай, як бути гешефтсманом! Коли продав, то не жалуй!

I за тим словом вона підняла з-перед пса порожній таріль і пішла до кухні. Лейбуньо сидів, мов камінь, і обома руками держав себе за лице, по котрім бігали терпкі мурашки від ударів. Куна, бачачи таку досадну лекцію, зареготався і сказав:

— А видиш! Тепер чей будеш знати, що значить гешефтсман!

1 2
Подібного я можу викласти гігабайти. Проте якщо вам щось незрозуміло - читайте «Протоколи сіонських мудреців»
mart mart   19:30
+2

«Протоколи сіонських мудреців» (точна назва — «Протоколи засідань Всесвітнього союзу франкмасонів і сіонських мудреців») — всесвітньо відома історична збірка сфальшованих текстів, яку публікатори представляли як документи всесвітньої єврейської змови, за ствердженням Сергія Нілуса складеними з доповідей учасників напівтаємного першого Сіоністського конгресу у Базелі 1897 року. Згідно наступним історичними дослідженнями, протоколи були сфабриковані російською таємною поліцією з метою перенести відповідальність за політичні й соціальні проблеми на єврейські громади Росії. Відомий своєю прихильністю до антисемітизму цар Микола ІІ, дізнавшись про те, що «протоколи» сфабриковані людьми з його таємної поліції, заборонив їх публікацію в Росії[
mart mart   19:31
0

Восени 1901 р. до рук письменника Сергія Нілуса потрапив рукопис французькою мовою — протоколи 24 секретних засідань керівників чи то таємничої масонської ложі, чи то з'їзду «Загального Союзу Ізраелітів» (скорочено — Аліт). Нілус збирався видати ці документи, але його випередили. У 1903 році журналіст Паволакій Крушеван надрукував документ у петербурзькій газеті «Знамя», а потім Георгій Бутмі (Кацман) видав текст ПСМ окремою книжкою під заголовком «Корінь наших бід». Всього вийшло шість петербурзьких видань Бутмі (з 1905 по 1907 роки) під назвою «Викривальні промови. Вороги роду людського», у Казані — одне видання в 1907 році під назвою «Витяги з давніх і сучасних протоколів Сіонських мудреців». Були й анонімні видання.

Російський текст «Протоколів» під редакцією Нілуса з'явився у 1905 році як додаток до його книги «Велике в малому, або Антихрист як близька політична можливість», і справив сильне враження на російське суспільство. В результаті першої революції багато людей щиро були схильні шукати коріння проблем у світовій сіоністській змові. Особливо з огляду на значний єврейський прошарок у середовищі революціонерів. У 1911 році і в 1917 році Нілус двічі передрукував «Протоколи» в друкарні Трійце-Сергієва монастиря.

У 1906 році «Протоколи» дійшли до царя Миколи II, який поставився до них з довірою. Міністр внутрішніх справ Петро Столипін призначив комісію з розслідування справи про походження цього «твору». Комісія провела кропітку роботу і зробила висновок, що «Протоколи» є фальсифіковані, бо вперше вони з'явилися в Парижі в антисемітських колах французькою мовою у 1897-1898 роках.

Столипін поїхав з доповіддю про фальшивку до царя, і повідомив йому, що має намір офіційно заборонити розповсюдження «Протоколів» в Росії.[3] Цар схвалив доповідь, «Протоколи» були заборонені, і більше не могли відкрито публікуватися. Не всі в суспільстві погодилися з версією про підробку, але справа зійшла нанівець, і великого поширення «Протоколи» в Росії не отримали.
mart mart   19:33
0

Вивезена з країни російськими емігрантами частина примірників книг Нілуса «Близ есть, при дверех», що залишилася, почала поширюватися Європою та Америкою. З 1919 року текст ПСМ почали перекладати на іноземні мови. «Протоколи» перекладено на 80 мов. Темі «Протоколів» у світі присвячено не менше чотирьохсот книг і чотирьох тисяч статей.

Про автентичність та авторство «Протоколів сіонських мудреців» існує кілька думок. Несправжній характер протоколів вперше показав в 1921 році ірландський дослідник Філіп Грейвз, опублікувавши дослідження в газеті The Times, де продемонстрував очевидну схожість протоколів на сатиру французького юриста Моріса Жолі про Наполеона III, опубліковану в 1864 році під назвою «Діалог у пеклі між Монтеск'є і Макіавеллі». Подальші дослідження, зокрема, російського історика Володимира Бурцева, показали, що протоколи були скомпоновані посадовими особами російської таємної поліції з текстів сатири Жолі, фантастичного роману (Біарріц) Германа Гедше (1868), та інших джерел. Вчені Делевський, Бурцев, Кон і їхні послідовники запевняють, що авторами ПСМ були співробітники шефа російської таємної поліції Петра Рачковського — Головинський і Манасевич-Мануйлов. Останні нібито сфабрикували ПСМ в Паризькій національній бібліотеці за зразком памфлету «Діалог в пеклі між Монтеск'є й Макіавеллі».

У Швейцарії єврейські організації виступили проти публікації «Протоколів» місцевою організацією нацистів і подали на видавців до суду. На процесі, який проходив у Берні в жовтні 1934 і травні 1935, було проведено розслідування походження «Протоколів». Процес викликав величезний інтерес у всьому світі, на ньому були присутні численні журналісти. Як свідки викликалися, в числі інших, російські емігранти, котрі мали наприкінці XIX століття контакти з працівниками паризького бюро російського Охоронного відділення. Згідно зі свідченнями Катерини Радзівілл, «Протоколи» були сфабриковані за вказівкою голови паризького філії охранки П. І. Рачковського. Катерина Радзівілл стверджувала, що російський журналіст Матвій Головинський показав їй у її паризькій резиденції копію Протоколів, яку він написав у 1904—1905 роках за допомогою Рачковського і Мануїлова. Ця версія, однак, суперечить тому, що перший варіант «Протоколів» з'явився у пресі в 1903 році в журналі «Знамя». Один з координаторів Бернського процесу історик-архівіст Борис Ніколаєвський у приватному листі писав, що «Рачковський ні за яких обставин не міг бути причетним до підготовки протоколів», однак висловлювати свою думку на суді не став, бо «це був би удар в спину для російських експертів і об'єктивно дезорганізувало б кампанію проти Гітлера».[4][5]

Суд своїм рішенням визнав «Протоколи» підробкою і виніс вирок про те, що це «непристойне видання». Проте через занадто вільне трактування слова «непристойний» вирок був скасований апеляційною інстанцією в листопаді 1937. При цьому апеляційний суд відмовив відповідачам у відшкодуванні збитків, а у заключній промові судді підтвердили сфабрикований характер «Протоколів»[6]. Один зі свідків на Бернському процесі 1934—1935 «Протоколів» Володимир Бурцев видав книгу «Протоколи сіонських мудреців. Доведена фальсифікація», де ще раз підтвердив, що «Протоколи» є сфабрикованою фальсифікацією і не мають ніякої історичної достовірності.[7]
Звісно «Протоколи сіонських мудреців» сфальшовані, проте чомусь безпомилково все передбачають і пояснюють. І чомусь 150 років шалено намагаються довести що це фальсифікат.
mart mart   17:02
+2

жид такий дурний що напише тобі що робитиме?
0

Це їх внутрішній документ, який випадково потрапив до рук гоїв.
mart mart   11:16
+2

жид такий дурний що такий важливий документ кидає де попадеться?
без шифру і рос мовою?

вони мають гебрайську і ідіш.
mart mart   11:23
+2

крім того, маєте протоколи і знаєте їх наміри. і що вам це помогло?
mart mart   11:26
+2

крім того, якщо це реально цінні речі, ви можете використати їх самі

або створити своє керівництво до дії
mart mart   11:36
+2

Народ, под нашим руководством, уничтожил аристократию, которая была его естественной защитой и кормилицей, ради собственных выгод, неразрывно связанных с народным благосостоянием.

Теперь же, с уничтожением аристократии, он попал под гнёт кулачества разжившихся пройдох, насевших на рабочих безжалостным ярмом.=https://libking.ru/books/nonf-/nonf-publicism/209599-7-sergy-nilus-protokoly-sobraniy-sionsikh-mudretsov.html#book

---------------------------------------------------
аристократія така добра була?

подивися по історії яка вона була добра
vova stasyuk   20:31
0

В кожного народу є своя еліта, і в кожного вона "добра". Закон про "Верх і Низ" у суспільстві немає певної національності, бо він у всіх. Напередодні Першої Світової війни у Німецькій та Російській імперії був активізований антисемітський рух. Причина в обох була та сама - накопичення капіталів у єврейської еліти та посилення впливу на провідні сфери життя. Тому така організація як "Союз Спартака" в Німеччині мав на меті повалення кайзерівської влади у Берліні. Сам "Союз Спартака" складався з більшості євреїв. Революцію в жовтні-листопаді 1918 року вони провели і вивели Німецьку імперію з війни і змусили її капітулювати. Деякі члени "Спартака" також в 1917 році брали участь у революції в Росії. Після поразки революційних комуністичних сил Спартака в 1919 році і після проголошення Веймарської республіки, більшість з них втекли в більшовицьку Росію, де стали членами компартії. Яскравим прикладом є Карл Радек або він же Карл Собельсон, уродженець ще австрійського Львова.
vova stasyuk   20:33
0

Є версія того, що "Союз Спартака" фінансувався американськими і британськими євреями.
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі